Взірець відданості та любові до своєї професії!

Учителю! Пораднику і друже!
Ви вибрали дорогу непросту.
Ми Вам сьогодні дякуємо дуже
За Вашу працю вчительську святу!

Саме такі слова вдячності на устах не одного покоління студентів, яких навчала та виховувала викладач української мови та літератури Катерина Миколаївна Сюта.

Майже все своє життя, а саме 60 невтомних років, Катерина Миколаївна присвятила праці на педагогічній ниві! І не просто присвятила, а жила, горіла справою свого життя. Не зважаючи на ідеологію радянського часу, завжди відстоювала все проукраїнське, розуміючи, що українська мова – це не просто засіб спілкування, а символ боротьби, культури та єдності, шлях до збереження нашої ідентичності. Своїм вчительським покликанням прищеплювала любов до рідного слова, рідної пісні, мистецтва та національних цінностей.

Народилась Сюта (Середяк) К.М. 18 жовтня 1932 року в мальовничому селі Летня, Меденицького району, Дрогобицької області. Виховувалась у сім’ї селянина, де батько працював в Меденицькому райшляхвідділі, а мати – в колгоспі. У 1938 році розпочала навчання у Летнянській семирічній школі, де навчалась до 1945 року. Німецьку окупацію пережила в рідному селі. Пізніше поступає до Меденицької середньої школи, яку закінчує у 1949 році. Далі стає студенткою українського відділу філологічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка. Після закінчення навчання у 1954 році їде на роботу згідно призначення в м.Борислав. Певний час викладає у Дрогобицькому нафтовому технікумі.

У стінах Дрогобицького державного музичного училища Сюта К.М. працює з 1958 до 2015 року. Одразу помітними стають такі риси її професійної діяльності як грунтовні глибокі знання, висока вимогливість в поєднанні з педагогічним тактом, надзвичайно відповідальне ставлення до своїх обов’язків.

Зі спогадів студентки, а сьогодні викладачки нашого коледжу Марії Гев, уроки української мови та літератури завжди були надзвичайно цікавими та емоційно насиченими, де вміло та вдало поєднювалась творчість письменників з творчістю композиторів. Це давало можливість на заняттях використовувати елементи хорового співу, що у студентів-музикантів викликало особливе захоплення. Значна увага приділялась вивченню літератури рідного краю та творів репресованих письменників.

Багатогранний образ Катерини Миколаївни неможливо не доповнити значними організаторськими здібностями. Щорічно на високому професійному рівні проводились Шевченківські читання. Знаковими були лекції-концерти «Поезію творить любов, а не злоба» (до 80-ліття Д.Павличка), «Квітни Мово наша рідна», «Поет світової величини» (до 80-ліття Ліни Костенко), «Поезія А.Малишка в українській музиці» та багато інших незабутніх заходів. Творчі зустрічі такі як «Таланти твої, Дрогобичу» завжди надихали молоде підростаюче покоління і стали поштовхом для розкриття хисту до написання віршів серед студентів училища, зокрема Марії Пак та Марії Гев.

Ще однією важливою сторінкою плідної професійної діяльності Сюти К.М. став літературний гурток, діяльність якого впливала на формування свідомої особистості. Впродовж багатьох років разом з гуртківцями проводились цікаві літературні вечори «Незгасна зоря Симоненкової поезії», «Андріївські вечорниці» та безліч інших.

Варто зазначити, що майже 30 років Катерина Миколаївна виконувала почесний обов’язок керівника академгрупи. Попри всю свою строгість та вимогливість, оточувала своїх вихованців щирістю, добротою, материнською любов’ю та користувалась заслуженою повагою. Активно залучала студентів до вивчення культурної спадщини свого краю, проводила багаточисельні екскурсії по літературних місцях: Музей О.Кобилянської в м.Чернівцях, Музей В.Стефаника в с.Русові, Музей І.Франка в Нагуєвичах і Львові.

Невичерпна енергія та ініціатива була рушійною силою у підготовці студентів до постійної участі у Міжнародному конкурсі з української мови П.Яцика (І місце у ІІ турі зайняла Іванковська Д. (2012) та міських конкурсах (творчі роботи студентки Гев М. були опубліковані у місцевій газеті «Галицька Зоря»).

Не оминала Сюта К.М., провідний викладач відділу соціально-економічних та гуманітарних дисциплін, і ланку науково-методичної роботи. Завжди працювала над власним самовдосконаленням та підвищенням свого професійного рівня. Була автором численних методичних розробок, доповідей, статтей та навчальних програм.

Своєю багаторічною сумлінною педагогічною працею, високим фаховим рівнем, доброзичливістю та організованістю заслужила найвищу оцінку серед колег по роботі, нагороджувалась почесними грамотами та подяками дирекцією музичного училища, грамотами міського відділу культури. Отримала державну нагороду – медаль «Ветеран праці».

Попри трагічні моменти, які випали на долю Катерини Миколаївни, вона завжди залишалась сильною особистістю.

В любові до української культури виховувався та зростав син Богдан Сюта, який також навчався у музичному училищі та став гордістю не тільки для своєї матері, але й усієї мистецької спільноти.

І сьогодні, озираючись на пройдений життєвий шлях, можна з впевненістю сказати, що всі прожиті дні Катерини Миколаївни були наповнені працею на благо людей, України та її культурного надбання.

Крізь призьму часу Катерина Миколаївна Сюта залишається педагогом, що досконало знала і любила свій предмет – українську мову та літературу і беззаперечно є вагомою частиною історії Дрогобицького музичного фахового коледжу імені Василя Барвінського, Вчителем з великої літери та справжнім Фахівцем своєї справи!

Оксана Летнянка,
викладачка ДМФК імені В. Барвінського