Експромт-спогад про улюблену Вчительку (Оксану Мундяк)

Експромт-спогад про улюблену Вчительку (Оксану Мундяк)


Один із улюблених композиторів Оксани Євгенівни Мундяк, Роберт Шуман, сказав: “Нести світло в глибину людського серця – ось призначення художника”. Оксана Євгенівна не просто несла світло, вона сама була світлом – не крикливим неоновим сяйвом чи холодним променем прожектора, але тихим вогником, який вмів зігріти і показати дорогу в темряві.

Пам’ятаю, як вперше потрапила на урок до Вчительки. Мене вразила прямота і безпосередність Її розмови. Мені навіть не надто сподобалась відвертість Її зауважень і впевнений, яскравий тон. Лише багато часу потому я зрозуміла, який діамант трапився мені в житті. Її чистота мене захоплювала. Що б не траплялось – Оксана Євгенівна завжди залишалась собою. Вона була дуже яскравою, але не показною, дуже багатогранною і водночас абсолютно цілісною особистістю.

Важко переоцінити роль Оксани Євгенівни в моєму житті. Що тут казати, важко уявити, що було б, якби не… Я не знаю про інших студентів, але мені Вона подарувала все своє вміння. Без умов і поблажок, незважаючи на день, вік, програму. Приходила по суботах, “вибивала” клас із роялем, їздила на всі конкурси і концерти, возила до М.Крушельницької, а потім підтримувала в перші роки праці в училищі.

Оксана Євгенівна була прекрасним педагогом. Всю “школу М.Крушельницької” я пройшла вже в училищі. І в консерваторії дуже дивувалась, чому мої однокласники не розуміють таких очевидних речей від Марії Тарасівни. А потім усвідомила, що це просто мені пощастило ці всі “очевидності” безболісно ввібрати на уроках в Оксани Євгенівни. Вона займалась дуже активно, майже пристрасно, вимогливо і гнучко водночас. Думаю, Оксана Євгенівна так могла б віддаватись будь-якій справі: настільки широко обдарованою вона була, просто музика заполонила Її першою. Вміла підійти і словесно, і емоційно. І головне – вірила в мене, настирливо, гаряче, довго-довго, роками. Не знаю, що б я без Неї робила в той час, коли мені не так вже й хотілося займатись, чи в той час, коли хотілось, але я не знала, що робити з музикою, чи в той час, коли я втрачала віру і в себе, і в музику. Вчителька завжди була поруч. Усміхнена, привітна, мудра і надійна, Вона забувала себе, таку цікаву і яскраву, щоб брати участь в долі іншої людини.

Хочеться зауважити, як цікаво поєднались у педагогічному дарі Оксани Євгенівни майже материнська теплота з чітким професіоналізмом. Поняття “школи” було в нашому класі безумовним, обійти його було неможливо, адже потім кожен з нас усвідомив, який міцний фундамент для наших повітряних замків будувала наша Вчителька своєю наполегливістю, бездоганним музичним смаком і неабиякою майстерністю. Не можна забути й про те, що це була дійсно обдарована піаністка, яка пройшла школу М.Крушельницької і якій ця школа виявилась такою співзвучною. З Марією Тарасівною вони познайомились на випускних іспитах в училищі, і палка, талановита Оксана Мундяк одразу ж отримала запрошення в клас Крушельницької. Відтоді і до останнього дня їх поєднувала справді тепла дружба і порозуміння.

Справді щасливим був той, хто міг назвати себе Її другом. Масштаб особистості Оксани Мундяк був очевидним для кожного. Це була людина високої духовної організації, дуже освічена і наділена непересічним талантом. І водночас не було ніяких перепон у спілкуванні з Нею. Вона була щедра на час, посмішку, увагу, підтримку і пораду.

Взагалі Оксана Євгенівна була дуже яскравою. Найбільше мене вражав не прихований інтерес до всього, що відбувається. Вона любила жити, багато трудилась і вміла радіти по-справжньому. Пам’ятаю, як горіли Її очі. А ще пам’ятаю цей тільки Їй притаманний сміх – захоплений, швидкий, трохи заразний. І разом з тим у Ній вгадувалась якась таємниця… Дуже різна була, але неймовірно справжня. Собою була. І Її в моєму серці ніхто ніколи не замінить. Це такий тихий вогник, який завжди зі мною.

Юлія Гошко,

викладач ПЦК «Спеціальне фортепіано»

Accessibility menu
Contrast settings
Rozmiar czcionki
Letter spacing
Line height
Obrazki
Font
Reset the settings