«На чорно-білих клавішах…»

Презентація фортепіанної збірки Марії Гев

на відділі загального фортепіано

«Два крила мого натхнення –

це поезія і пісня»

М.Гев

У кожного з нас в дитинстві була велика мрія… І справді щасливим є той, у кого вона здійснилась. Марія Гев – щиро мріяла стати Музикантом… І ось – наполеглива праця, завзяття і творча натура привели її до Дрогобицького музичного училища (нині коледжу) ім. В. Барвінського. Тут ще у студентські роки Марія починає писати музику і вірші, активно виступає як автор-виконавець на численних Всеукраїнських конкурсах, фестивалях, концертних зустрічах. Здобувши вищу освіту в ЛНМА ім. М. Лисенка Марія Гев знову повертається у рідні стіни уже, як викладач. Та окрім педагогічної діяльності вона невпинно займається популяризацією української пісні, плекаючи багаті національні традиції. На її творчій стежині чимало перемог і нагород, а талант мисткині невичерпний та багатогранний. На сьогодні у творчому доробку авторки – пісні для дітей і молоді, хорові композиції, які вже є у репертуарі багатьох виконавців та молодіжних колективів України.

Серед поетичних надбань Марії Гев п’ять друкованих збірок: «Мелодії мого серця», «Твоя королева часу», «Світло довіри», «Струни любові» і «Крила», яка вийшла буквально нещодавно. Музичну сторінку складають ряд авторських пісень у супроводі гітари, обробки колядок і щедрівок, нотний збірник «Лети, моя пісне», збірник хорових творів a capella «Віночок волошок».

Новим словом у музично-поетичній творчості М. Гев став збірник авторських фортепіанних творів з поетичними ілюстраціями «На чорно-білих клавішах…». Варто згадати, що фортепіано один із улюблених інструментів Марії, який вона мріяла опанувати, про що часто зізнається у своїх поезіях. Щоб запалала ця іскорка любові і засяяла яскравим світлом знань, в період навчання Марії, своїх старань доклали викладачі – Іоланта Бартків та Дарія Личковська. І як результат творчих поривань, з’являється ця унікальна збірка, що поєднує музику й слово в єдиний міні-цикл.

Кожен фортепіанний твір збірника має свій літературний прототип у вигляді вірша, що служить епіграфом до музичної композиції. Авторка трактує збірку як цілісне поєднання різних образних і емоційних планів у кожній із 10-ти композицій. Але разом з тим вона не заперечує іншої інтерпретації самих виконавців з певним доповненням (можливо візуальним чи якимось іншим).

У світовій музиці вже зустрічались приклади поєднання музичних образів з поетичними рядками. Пригадаємо концерти «Пори року» А. Вівальді, де для візуалізації образу композитор використав власні сонети, фортепіанний цикл «Пори року» П. Чайковського, котрий за епіграфами звернувся до інших поетів, а М.Равель взагалі добирав епіграфи із відомих казок.

Твори для фортепіано «На чорно-білих клавішах…» Марії Гев є виданням, що не потребує особливих роз’яснень і доповнень, адже вся потрібна інформація міститься у самому збірнику. Основну частину складають 10 фортепіанних п’єс із поетичними ілюстраціями. Вони тематично не пов’язані між собою, але дотримуються певної логіки розвитку. Розпочинається все з образів дитинства, де бере свій початок музика кожного з нас – «Маленька розповідь», «На чорно-білих клавішах». За п’єсою «Настрій» проходить калейдоскоп різнохарактерних образів – «День і ніч», «Весняна мрія», «Осінній лист» та сповнена драматичної експресії «Зоряна заметіль». Контрастом і невеличкою паузою у розвитку загальної драматургії є мініатюра «Кошенята», що доволі зримо передає грайливі дитячі образи. Найвищою точкою розвитку стає ода Музиці – «Елегія», що служить ліричною кульмінацією збірки. Підсумком всього являється композиція «На згадку про тебе» та заключна поезія «Музика». Історію написання цих творів відкриває вступна стаття авторки «Мій найкращий дар!». Що являє собою звернення до виконавців, а також творча біографія, що розміщена в кінці збірника.

Короткий аналіз фортепіанних мініатюр, щодо гармонії, фактури, національних елементів, ритмічних особливостей і форми, а також окремі роз’яснення та їх роль в українському фортепіанному репертуарі висвітлює рецензент – голова циклової комісії загального фортепіано Анжела Мішаніна. Проникаючи в усі тонкощі композиторського письма, саме вона й запропонувала презентувати цю збірку на відділі творчими зусиллями студентів під керівництвом їх викладачів.

Концерт-презентація пройшов з успіхом 18 листопада у теплій і затишній атмосфері малого залу музичного коледжу. Вела програму і проникливо читала власні поетичні ілюстрації сама авторка, а серед виконавців були студенти різних відділів: Софія Гойда, Рома Стригунець, Валерія Паращук, Марта Бунь, Мар’яна Коцеміра, Анастасія Горемикіна, Тетяна Даців, Софія Тихоліз, Марія Мошура, Іван Торко. Музика, що лунала в той вечір з під пальців юних музикантів була сповнена емоціями радості, любові і передавала цей настрій уважним слухачам. Слова вдячності Марія Гев висловила всім учасникам, а особливо їх викладачам: Анжелі Мішаніній, Іоланті Бартків, Наталії Кльосовій, Тетяні Фойдер, Богдані Жукевич, Вікторії Чумак, Ользі Мазур, Лілії Чайківській, Марії Ільчишин, Юліані Бурді.

Кажуть, що про людину говорять її вчинки, а про композитора – його творіння. Основна риса натури Марії Гев та її творче кредо – щиро, відверто, правдиво промовляти до всіх і кожного мовою поезії, звуків та образів (живопис – ще один із її талантів). Адже, на думку авторки лише щирі зізнання можуть викликати справжні емоції і співпереживання слухачів. З огляду на це, можна припустити, що збірка автобіографічна з елементами сюжетного розвитку. Головна героїня, наче проживає життя від раннього дитинства до зрілості, яка приходить з пережитим досвідом. Незримою домінантою для всіх композицій є одвічна тема кохання, яка тут суголосна музиці. Пори року, що фігурують у збірці, авторка інтерпретує як філософське переосмислення різних життєвих етапів. Міняючи кут зору, можна простежити ще й інші аналогії на рівні циклу.

В поетичних ілюстраціях нотної збірки М. Гев часто звертається до образу «неба», як символу глибини, чистоти, безмежності, таємничості. Разом з тим вона надзвичайно духовна людина, яка завжди живе з вірою в серці. З цього приводу на думку спадають рядки найяскравішого представника німецької класичної філософії І. Канта про дві беззаперечні істини – «зоряне небо наді мною і моральний закон у мені». Одухотворена авторка Марія Гев чи то в поезії, в музиці чи у виконавстві завжди, наче «на крилах» підноситься вище над світом щоденного буття.

«Я маю крила –

Такі, що зло не подолає.

В них – моя сила

І серце, що вірно кохає.

На них я пишу

Своїх натхнень музичні твори

І сонцевірші –

Мого життя безмежне море.

Я маю крила!» – М.Гев.

Зоряна Лельо,

викладач ДМК імені В.Барвінського