Світлі і болючі спогади Галини Грабець

«Присвячується 135-ій річниці від дня народження і 60-ій річниці від дня смерті Василя Барвінського»

Галина Грабець… Драматична історія цієї легендарної жінки, дружини Омеляна Грабця, видатного діяча ОУН-УПА, який присвятив своє життя боротьбі за незалежність України.

Що ж ми знаємо про долю Галини Грабець?

Вона була донькою Юліана Тарнавецького та Адольфини Освєнцімської ( з польської графської родини). Галина народилася 23 квітня 1916 року. Згодом в час бойових дій Першої світової війни, батько вивіз дружину із дітьми до міста Закопане в Татрах, а невдовзі сім’я повернулася додому. Мама скоро овдовіла, жили дуже бідно, але все ж Галина закінчила в Коломиї вчительську гімназію та музичну школу з класу скрипки і почала вчитися у Вищому Музичному інституті ім. М.Лисенка у Львові. Там познайомилася з В.Барвінським, який був директором та викладав гармонію і контрапункт.

Отримавши диплом, вийшла заміж за Омеляна Грабця. Але 1 вересня 1939 року почалася німецько-польська війна і з в’язниці, в якій, на той час перебував Омелян, всіх в’язнів відпустили. Так почалися поневіряння родини. Часто вони не бачилися місяцями, бо Галина з синами та своєю вірною супутницею – скрипкою переховувалися від поляків, німців, власовців і совєтських солдатів в різних містах і селах Галичини. А коли у вересні 1945 року Галина Грабець повернулася додому, то прийшла сумна звістка про смерть її чоловіка ще 10 червня 1944 року.

Її колеги Є. Козулькевич, В. Якубяк та інші переконали її повернутись до Коломиї. Арешт, тортури та нарешті суд 7 січня 1948року і вирок: 25 років ув’язнення у концтаборі суворого режиму у Воркуті. І там їй допомагала, як завжди, її улюблена скрипка. Галина Грабець організовувала концерти, диригувала хором, керувала драматичним гуртком та важко працювала на лісопильному заводі. Вона мужньо переносила табори Уралу, Воркути і Мордовії, де в 6-му «лагпункті» зустрілася з дружиною Василя Барвінського. Наталія Барвінська на той час була дуже хвора, не могла працювати, зате на фортепіано творила дива в таборовій самодіяльності. Перебувала в цьому таборі і дружина композитора С.Прокоф’єва. Саме вона допомогла Галині написати листа з проханням про помилування до Москви і незабаром її звільнили.

В. Барвінський теж був ув’язнений в одному з мордовських таборів. Але навіть в жахливих умовах він не втрачав оптимізму, розповідав в’язням про музику, вчив співати і зумів написати кілька творів, зокрема, «Думку» для скрипки з присвятою Галині Грабець і підписом «Васильченко». Цей твір їй вдалось зберегти. Повернувшись з таборів до Коломиї 14 квітня 1956 року Галина Грабець листувалася з Барвінськими, котрих ще утримували в неволі.

А в січні 1958 року композитор з дружиною повернулися до Львова. Їх відвідували друзі, молодь та навіть ті, що палили його твори і він вибачав їм та говорив: – «То бідні нещасні люди, які мусили виконувати накази, бо інакше б самі потерпіли…».

Минули роки. Відійшли у вічність В. Барвінський, його дружина, але музика композитора і далі не звучала ще довгих 40 років, хоча він був реабілітований ще в 1964 році. І лише з здобуттям незалежності України відроджується творчість композитора зусиллями українських музикантів та зарубіжжя.

У 1995 році Дрогобицькому музичному училищу (тепер коледжу) з нагоди 50-ти річчя було присвоєно ім’я В. Барвінського. На урочистостях було багато гостей зі Львова, міст Галичини та далекої Америки (Роман Савицький – молодший).

Побували в Дрогобичі у 1998 році і Г.Грабець та Пантелеймон Василевський, а також Микола Колесса, Бенедьо Грущак (в’язень таборів) та інші. Галина Грабець поділилася хвилюючими спогадами про зустрічі з Василем Барвінським та його дружиною. Після таборів вона часто гостювала у них вдома, допомагала по господарству та матеріально. Їй вдалося зберегти листи Василя Барвінського. Це зворушливі документи про болісні муки композитора та його дружини в таборах і вже на волі. Ці листи, розшифровані П. Василевським, вона подарувала нашій музейній експозиції, а також світлини Василя Барвінського, його дружини з наймолодшою донькою композитора.

Г.Грабець передала нам оригінал (партію скрипки) «Думки», яку на концерті глибоко, проникливо і душевно виконав викладач нашого музичного коледжу ім. В Барвінського Іриней Турканик. В концерті, присвяченому 110-тій річниці від дня народження В. Барвінського звучали вокальні, хорові, фортепіанні та дитячі твори композитора.

Пані Галина була дуже зворушена зустріччю з пошановувачами В. Барвінського в Дрогобичі і вдячна за запрошення.

Свій спочинок вона знайшла 2006 року, проживши довге життя. Коломияни бережуть пам’ять про Галину Грабець. Її ім’ям названа музична школа №2, де проводять мистецькі заходи.

Хоч доля приготувала їй важкі випробування – сила духу цієї жінки гідна подиву.

Любов Щурик,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського