«Ох, рояль! Яскраво-чорне диво з голосом небесної краси! Вправні пальці м’яко і ліниво бігають по клавішах журби!»

Присвячується моєму дідусеві та вчителеві –

Юліану Сергійовичу Кльосову

Яким він залишився в моїх спогадах? Справедливим, вимогливим, талановитим вчителем, не тільки моїм, але й не одного покоління музикантів, що було виховано в стінах Дрогобицького музичного коледжу ім.В.Барвінського.

Народився Юліан Сергійович 22 вересня 1927 року у м.Кіровограді, у родині службовців. Початкова музична освіта розпочалася приватними уроками у викладача Лісецької Л.О. До речі, у домашній бібліотеці дотепер залишилися ноти, подаровані та підписані рукою його першого викладача. У віці 10 років був зарахований учнем дитячої музичної спеціалізованої школи-інтернату в м.Києві, де він навчався у відомого педагога Бориса Милича. Але не встиг закінчити навчання, оскільки невдовзі розпочалася війна. Нелегкими були повоєнні роки репресій: як і багато тодішньої інтелігенції, Юліан Сергійович відбував покарання у таборах м.Воркути з 1946 року. Він не часто розповідав про цей період свого життя, але в моїх дитячих спогадах залишилась одна його розповідь про допити; навіть там, у засланні, не забував про музику. Повернувшись із заслання у 1955 році, оселився у м.Бориславі, де і прожив до 1970 року. Там, протягом тривалого часу, працював акомпаніатором хору БК нафтовиків.

Юліан Кльосов дуже хотів продовжити навчання, здобути вищу освіту, тому вирішує вступати до Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка. У 1961 році розпочав навчання на заочній формі фортепіанного відділу у класі доцента Самуїла Ароновича Дайча. Після закінчення консерваторії здобуває кваліфікацію викладача, концертмейстера та сольного виконавця.

Паралельно з навчанням у 1962 році починає працювати у Дрогобицькому музичному училищі викладачем по класу фортепіано та концертмейстером на відділі духових та ударних інструментів (клас Гітліна Р.О. та Корчинського Ю.Т.).

Варто зазначити, що Юліан Сергійович Кльосов разом із Христиною Львівною Сковронською розпочинав історію фортепіанного відділу Дрогобицького музичного коледжу.

Зі спогадів колег по роботі, учнів, доньки Юліана Сергійовича, неможливо не відмітити його діяльність як блискучого виконавця сольних програм.

На сцені музичного училища прозвучали твори композиторів Ф.Ліста: “Угорська рапсодія”, “Мефісто вальс”, трансцендентні етюди “Мазепа”, “Кампанела”, “Дике полювання”; Ф.Шопена: чотири балади, вальси, ноктюрни, мазурки, етюди, експромти, 24 прелюдії, Соната №2 ор.35 b-moll, також Соната №23 Л.Бетховена, І том ДТК Й.Баха та багато інших творів.

У виконавському репертуарі Юліана Сергійовича були також усі Концерти П.Чайковського, С.Рахманінова. Колеги по роботі із захопленням пригадують випадок, коли Юліан Сергійович виконував Концерт Е.Гріга на звітному концерті музичного училища в м.Києві.

Працюючи зі своїми студентами над творами навчальних програм, викладач, безумовно, ілюстрував кожний твір на інструменті, вкладав у це всю творчу наснагу. У репертуарний лист студентських програм були внесені твори композиторів: О.Скрябін “Прелюдії”, С.Рахманінов “Етюди”, “Прелюдії” та багато іншої світової музичної класики.

Студенти і колеги, усі, хто знав Юліана Сергійовича чи працював з ним, з ким йому довелося поспілкуватися, згадують його з почуттям глибокої поваги, любові та душевного тепла. Ось кілька спогадів:

«Найтепліші спогади пов’язані з ім’ям мого Вчителя – Кльосова Юліана Сергійовича. Коли Він заходив до класу, елегантний, завжди з хорошим настроєм, відразу відчувалась відповідна атмосфера уроку. Вплив Юліана Сергійовича на студентів був настільки великий, що, в силу віку, ми мимоволі намагалися у всьому його наслідувати. Він однаково ставився до усіх студентів класу і в той же час до кожного мав індивідуальний підхід, зокрема у виборі репертуару. Зауваження Юліана Сергійовича завжди відрізнялися делікатністю, тактовністю, бажанням, він підтримував ініціативних студентів, розкриваючи їх кращі сторони. Я щаслива, що доля подарувала мені можливість спілкуватися і навчатися в такого чуйного, щирого педагога від Бога. Пам’ять про нього я назавжди збережу в своєму серці!». Ці спогади написала Лариса Осипян, студентка, яка після закінчення училища навчалася в Одеській консерваторії.

Оксана Кіселичник, випускниця Юліана Сергійовича, яка тепер працює завідувачкою фортепіанним відділом Трускавецької школи мистецтв ім.Р.Савицького, згадує: «Уроки Юліана Сергійовича були спільним музикуванням, без менторського присмаку. Словесні, багаті на порівняння пояснення, завжди підсилювалися власною грою на фортепіано. Я добре пам’ятаю його м’які рухи, свободу апарату, яка давала йому можливість впоратися з будь-якими піаністичними труднощами. І цього ж він вимагав від своїх студентів. Велике значення надавав якісному звуку, співучості, мелодійній виразності, вмінню володіти всім багатством звукових барв. Багато працював над розвитком техніки, рухливості пальцевого апарату».

Люба Лисик, яка зараз є викладачем-методистом Львівської ДМШ №5, підкреслює, що навчатися в класі Юліана Сергійовича було дуже почесно і, водночас, дуже відповідально. А також пригадує, що, збираючи студентів після виступів на сцені, викладач дуже професійно і тактовно аналізував досягнення та помилки під час виступу, звертав увагу більше на інтерпретацію, ніж на оцінки.

Зараз у ДМК ім.В.Барвінського продовжують справу свого Вчителя його студенти: Віра Базель (Бура), Ольга Бродяк (Мазур), Лілія Чайковська, Євген Журавський. Проте є ще низка випускників, яких хотілося б згадати: Борис Берлін (зараз проживає в США, Нью-Йорк, працює у власній музичній школі); Роза Сорокер (живе у США, випускниця Паризької консерваторії); Марина Шатаркова та Валерія Мороз (Ізраїль); Володимир Палєтко (м.Золочів); Людмила Прищенко (м.Жидачів). Важливо зазначити, що донька Юліана Сергійовича, Наталія Юліанівна, теж пішла шляхом свого батька і працює на ниві виховання молодих музикантів у ДМК ім. В.Барвінського вже багато років поспіль.

«Я – вже третє покоління музикантів у нашій родині, початкову музичну освіту вкладав в мене дідусь. Він вчив мене не просто грі на фортепіано, він вчив мене розуміти музику, розмовляти нею. Один з яскравих спогадів залишився з уроку, коли ми вивчали твори Й.Баха, де він буквально проспівував мені кожен голос словами, вигадуючи різні мелодичні історії. Так, можливо, це було по-дитячому,але, власне, так він вклав в мене розуміння та відчуття, що таке музика. Час іде неспинно, знаю, він би радів, тому що я закінчила Львівську національну музичну академію ім. М.Лисенка та працюю в нашій рідній Alma Mater викладачем музично-теоретичних дисциплін» (Авт.).

Блискучий виконавець, талановитий викладач… Юліан Кльосов своїм прикладом виховував в студентах любов до музики та велике бажання наслідувати свого улюбленого вчителя.

У житті є кінець усьому. Коханню… Друзям… Стражданням….Немає лише кінця одному — Спогадам….

Анна Велика (Кльосова),

викладач ДМК ім.В.Барвінського