Спогад про колегу та товариша

(до 8-их роковин смерті Ореста Ярка)

З теплотою згадую свого колегу і товариша Ореста Остаповича Ярка. Він пішов із життя у лютому 2012 року у розквіті сил через 40 днів після свого 60-річчя. Наш навчальний заклад (тоді ще музичне училище ім. В. Барвінського), а особливо музично-теоретичний відділ втратив хорошого педагога, співака, вмілого організатора, людини великого таланту і душевної щедрості.

Думаючи про Ореста Остаповича (або просто Ореста – так його називали колеги по роботі і друзі), я перш за все згадую події більш як 40-річної давнини, коли мені, тоді учениці школи педпрактики, довелось вчитись у нього з музично-теоретичних предметів. На той час він був студентом третього курсу музичного училища, але вже тоді в Ореста був хист викладача-теоретика. В пам’яті він залишив помітний слід, тому що був людиною самобутньою, яскравою, неповторною. Коли я стала студенткою музичного училища – Орест вже був четвертокурсником, відтак у всі наступні роки наші біографії переплелися.

Свою освіту Орест Ярка, а згодом і я, продовжив у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка. Будучи людиною комунікабельною і веселої вдачі, він, наче магніт, притягував до себе оточуючих. В консерваторські роки Орест зустрівся із своєю дружиною – Марією, моєю однокурсницею і товаришкою. Разом вони прожили 25 років, виховали двох чудових синів – Маркіяна і Остапа, дочекались онука.

Після закінчення консерваторії Орест разом із сім’єю повернувся у Дрогобич. Свій талант, енергію він віддав викладанню, присвятив себе вихованню молодих музикантів. 36 років його життя були нерозривно пов’язані із Дрогобицьким музичним училищем ім. В. Барвінського, це 36 років – праці, пошуків, помітних досягнень. Орест Ярка ніколи не вважав, що роль педагога завершується разом із закінченням уроку. Життя студентів та випускників, які давно закінчили училище, постійно хвилювало його: радів їх успіхам, переживав окремі невдачі, завжди готовий надати допомогу, порадити. Ще треба сказати про скромність Ореста Остаповича. Він ніколи не ставав у позу педагога, недоступного критиці: міг сміливо признати свої недоліки, уважно прислухався до порад колег, щиро радів їх успіхам. Орест приймав активну участь у роботі музично-теоретичного відділу, був людиною широкого світогляду.

Необхідно відзначити ще один напрямок діяльності Ореста Ярка – це хоровий спів. Володіючи прекрасним голосом (тенор), він завоював авторитет одного із активних учасників хорових колективів Дрогобиччини. Ще зі студентських років він співав у загальноучилищному хорі (дир. О. Цигилик), будучи викладачем – брав участь у камерному хорі «Сонорес» (дир. І. Циклінський), муніципальному камерному хорі «Легенда» (дир. І. Циклінський), муніципальному чоловічому камерному хорі «Боян Дрогобицький» (дир. П. Гушоватий), хорі «Сяйво» церкви Преображення Господнього (регент М. Гірняк). Талант педагога і музиканта-хориста щасливо поєднались у його діяльності.

На життєвому шляху Ореста Ярка були і труднощі, із яких він виходив духовно не зламаним, тому що був людиною віруючою, глибоко релігійною. Відійшовши у вічність Орест Ярка залишив по собі спогад як чудовий колега, друг, прекрасний музикант, людина якої нам не вистачає до сьогодні.

Надія Макуцька,

викладач ДМК ім.В.Барвінського