Філія Музичного Інституту імені М.Лисенка як начало професійної музичної освіти в Дрогобичі

(до 100-річчя від дня заснування)

Цього року минає 100-річчя від дня відкриття в Дрогобичі філії Музичного Інституту ім. Миколи Лисенка – першого професійного музичного навчального закладу на теренах Дрогобиччини.

Музичний Інститут ім. М. Лисенка виник 1903 року як потреба у навчальному закладі, який, як писав Ст. Людкевич, «має подавати вищу освіту, виховувати і хоронити від занапащення молоді музикальні таланти, <…> надати всій науці й музикальній освіті одноцільний, раціональний напрям, що відповідав би і сучасним європейським вимогам, і питомим прикметам і потребам нашої музики в Галичині» [2, с. 260]. Засновниками Інституту були А. Вахнянин (перший директор) і голова Музичного товариства ім. М. Лисенка проф. В. Шухевич. Згідно Статуту у 1912 року почалися створюватися філії Товариства із музичними школами по різних містах краю. Основними умовами для відкриття шкіл були: наявність на нижчому і середньому рівнях навчання класів фортепіано і скрипки із обов’язковим вивченням теоретичних предметів, кваліфіковані вчителі (не менше трьох), кваліфікований управитель, відповідне приміщення та інвентар школи.

На початку 20-х років минулого століття філії Музичного Інституту функціонували у більшості великих міст краю. У перші роки свого існування ці філіальні школи були незалежні від центрального Музичного Інституту і діяли, виходячи із місцевих умов, наявності місцевих музичних сил. За ініціативи о.Сапруна 13 червня 1925 року в Музичному Інституті було створено Центральну шкільну комісію, куди увійшли директори музичних шкіл всіх філій. Ця комісія розробила питання для з’їзду директорів, який відбувся 19 червня 1925 року (фото 1. Учасники з’їзду директорів філій. Крайній зліва – о.С. Сапрун, сидять Ст. Людкевич і В. Барвінський). Із промовою на з’їзді виступив о.Сапрун, який основну увагу звернув на питання діловодства у філіях. Було прийнято стандартну назву для всіх філій: Музичний Інститут Товариства ім. Миколи Лисенка у Львові, філія у… Впроваджено лекційні щоденники, в яких вчитель записував пророблений на лекції із учнем науковий матеріал. Учні так само вели індекси (списки), в яких подавали пройдений і вивчений на лекції науковий матеріал, і які затверджувалися підписом вчителя. Подано також редакцію свідоцтв єдиного зразка для всіх шкіл, відредаговану В. Барвінським та Ст. Людкевичем.

Питання про створення філії Музичного Інституту в Дрогобичі постало на загальних зборах Товариства ім. М. Лисенка 06 листопада 1923 року (поряд із Тернополем, Коломиєю і Перемишлем). У лютому 1924 року було зареєстровано статут дрогобицької філії. І вже 18 лютого цього ж року Ст. Людкевич інспектував піврічні іспити. У перший рік існування дрогобицької філії її інспектором був Василь Барвінський. Але адміністративна робота у Товаристві та Музичному Інституті обтяжувала митця. Він турбувався про наявність та стан музичних інструментів, про організацію концертів та гідний гонорар виступаючих, про стан оплати учнів у школах філій [1, с. 528]. І надалі інспекцію школи провадив Ст. Людкевич, постійно подаючи звіти на засіданнях виділу (керівництва) Товариства.

Засновниками дрогобицької філії Музичного Інституту ім. М. Лисенка були о.Северин Сапрун та Марія Дроздовська (фото 2. Викладацький склад 1928 – 1929 н.р. Зліва направо: сидять – Наталія Куницька, о. Северин Сапрун, Наталія Кулицька, стоять – Степан Гаврищук та Ірина Кузьмович)

У часописі «Діло» № 37 від 22 травня 1923 року опубліковано оголошення (подається мовою оригіналу): «На днях відкрито в Дрогобичі Музичний Інститут, заходом Музичної комісії при Кружку У.П.Т. (Українське Педагогічне Товариство – авт.) в Дрогобичі. Приймаються вписи на шк. р.1923/24 на слідуючі предмети: 1) сольоспів, 2) гра на фортепяні, 3) гра на скрипці, 4) хоральний спів, 5) теорія музики, 6) історія музики, 7) гармонія музики. До учительського Збору заангажовано здібні фахові сили» [3]. 1 – 3 червня 1923 року в приміщенні Народного дому відбувся запис учнів на навчання.

Наука у дрогобицькій філії Музичного Інституту охоплювала:

– теоретичні предмети (засади музики, сольфеджіо (музичний диктант), основи гармонії, гармонію, форми, контрапункт);

– практичні заняття (сольфеджіо, хоровий спів, фортепіано, скрипка, альт, віолончель, сольний спів).

У 1923–24 н.р. у школі навчалося гри: 74 особи на фортепіано, 53 – на скрипці, 15 – на духових інструментах (флейта і кларнет). Майно філії Музичного Інституту складалося із 3 фортепіано, 1 гармонії, 1 контрабасу. Заняття проходили у 5 обладнаних кімнатах. У протоколах Музичного товариства зазначалося, що «школа працює справно і порядно» [1, с. 146]. Екзамен успішно пройшли 50 учнів із фортепіано і 30 учнів-скрипалів.

У 1926 році при Товаристві було засновано оркестр, яким керував о.Северин Сапрун. В програмі виступів оркестру були твори Е. Гріга,

В. А. Моцарта, Дж. Верді, Ф. Мендельсона, що свідчить про високий рівень виконавців [1, с. 598]. Поступово кількість учнів (елевів) збільшувалася і в останні роки досягала понад 70-ть осіб. У звіті доктора Станіслава Людкевича, який інспектував школи філій, було відзначено велику кількість здібних учнів у дрогобицькій школі, але, на жаль, це переважно були «елєви із ліквідованої польської музичної школи» [1, c. 146].

У дрогобицькій філії викладали о.Сапрун, Степан Гаврищук, Герниківна (скрипка), Наталія Кулицька, Галя Лагодинська, Ірина Кузьмович, Дарія Герасимович-Баранецька (фортепіано), Степан Огроднік, Степан Горницький (теоретичні предмети). Грі на духових інструментах навчав викладач по скрипці.

1923 – 1931 роки філію Музичного Інституту в Дрогобичі очолював о.Сапрун, який був високоосвіченим музикантом-професіоналом. Здобувши вищу освіту в Львівській консерваторії по класу скрипки у професора Євгена Перфецького, він майже 20 років був провідним музичним митцем у Дрогобичі. о. Северин викладав гру на скрипці та уроки музики в українській учительській приватній семінарії СС Василіянок, організував низку хорових колективів, таких як: мішаний хор «Боян», хор церкви Святої Трійці, мішаний хор гімназії ім. Івана Франка. Неузгодженість із гідною оплатою його посади як директора школи змусила о.Северина подати у відставку. У 1931 році школу очолив Антін Рудницький, який не досить відповідально відносився до своєї посади [1, с. 558 ]. У 1935 році директором дрогобицької філії призначено Богдана Пюрка – випускника Державної консерваторії

у Празі. І як зазначав у своєму щорічному звіті Ст. Людкевич – «дрогобицький Музичний Інститут зайняв відразу одно з перших місць поміж нашими провінціональними філіями»[там само].

Дрогобицька філія Музичного Інституту розташовувалася у приміщенні Народного Дому, який знаходився за адресою в. Стрийська, № 18 (в радянський період – в. Дзержинського). Сьогодні на цьому місці знаходяться службові приміщення Львівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича (фото 3-4). Ймовірно, частина занять проходила у кімнатах за адресою площа Ринок, про що свідчить оголошення у часописі Chwila від 17.09. 1925 року (фото 5). Філія проіснувала до 1939 року. Із приходом радянців філія отримує статус «7-річна дитяча музична школа» (фото 6, фото 7. Оголошення в часописі «Більшовицька правда» від 24.07. 1940 р.), в якій продовжують працювати окремі учительські сили, зокрема, о. Сапрун (до 1941 року) (фото 8). Школа діяла і в роки німецької окупації (фото 9).

Після другого приходу радянської влади в Дрогобич (серпень 1944р.) у довоєнному приміщенні музичної школи розташовується Дрогобицьке музичне училище (Доповідна записка Управління у справах мистецтв при РНК УРСР ЦК КП(б)У від 22 листопада 1944 року)[4, с. 51]. У 1947 році музична школа і музичне училище розпочали навчальний рік у будівлі неповної середньої школи № 6 за адресою в. Конарського № 11 (сьогодні – Музична № 3). 1956 року музична школа (ДМШ № 1) отримує приміщення колишнього пробоства (в. Шевченка, № 10) (фото 10). Дрогобицький музичний фаховий коледж ім. В. Барвінського (в минулому – училище) стає повноправним господарем ошатної будівлі із цікавим історичним минулим (фото 11).

Сьогодні обидва музичні заклади пов’язані не тільки спільною історією, але й справою плекання талановитої молоді. В них працюють професійні викладачі, імена багатьох з них відомі за межами Дрогобиччини. Велика кількість здібних дітей поповнюють ряди студентства музичного коледжу, а випускники обирають шлях освітництва в рідній школі. Музичний коледж і Дитяча музична школа № 1 діють також як осередки культурно-мистецького життя нашого міста. Виступи учнів та студентів є креативною окрасою різноманітних культурно-мистецьких заходів.

Список літератури:

1. Книга протоколів Музичного товариства імені Миколи Лисенка

(1922 – 1939 рр.)/ упор. Яким Горак. Львів : Апріорі, 2019.

2. Людкевич Станіслав. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. Упорядкування, редакція, переклади, примітки і бібліографія З. Штундер. Львів : «Дивосвіт», 2000. 816 с.
3. Часопис «Діло» № 37 від 22. 05. 1923 р.
4. Чумак Ю., Сеник О. Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського: проєкція з минулого в сучасне : монографія. Дрогобич: Посвіт, 2020. 172 с.

Ольга Сеник,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського