Ще одна невідома світлина Василя Барвінського

В 20-30 роках XX ст. ім’я композитора, піаніста, педагога, музикознавця, публіциста, диригента і музично-громадського діяча В. Барвінського було відомим у всьому музичному світі. Він став першим українським композитором з таким широким визнанням. Але після його арешту у 1948 році, було заборонено навіть згадувати його ім’я. Музичні твори, статті, рецензії, світлини та інші матеріали В. Барвінського, як відомо, були знищені, і здавалось би безповоротно втрачені. Перебуваючи в мордовських таборах, репресований композитор про це ще не знав, і не втрачав надії, що після звільнення його творчу спадщину повернуть. На жаль, сподівання В. Барвінського виявилися марними. Хоча, з плином часу, у приватних архівах його колег – музикантів, колишніх учнів та в’язнів концтаборів Мордовії було віднайдено більшість творів, документів і світлин. Великий внесок у відновлення імені композитора і його творчості здійснив Роман Савицький – молодший, син учня В. Барвінського, піаніста Р. Савицького, який з родиною емігрував в 1944 році до Америки. Йому вдалося вивезти безцінні документи, а вже згодом у 90-х роках Р. Савицький – молодший передав їх до Дрогобича і Львова. Значну частину спогадів і світлин табірного періоду зберегли: Галина Грабець, БенедьоГрущак, Пантелеймон Василевський та ін.

Вже минуло близько 60 років по смерті В. Барвінського, але й далі з’являються документи і світлини, які розповідають про щасливі і трагічні події з життя композитора.

Несподівано у вересні 2021 року віднайшлася ще одна світлина зроблена, очевидно, в мордовських таборах. Про неї розповів автору цих рядків журналіст і письменник Роман Пастух, коли вів пошуки матеріалів до повісті, присвяченій легендарному меснику і провіднику спеціальної боївки ОУН – УПА Романові Різняку – «Макомацькому» з міста Трускавця. Пошуки привели його у село Рудники Стрийського району, до Ольги Кончаківної (з дому Магас), бранки комуноросійських таборів. Вона була онукою Онуфрія Франка (брата І. Я. Франка) і водночас – племінницею найближчого бойового побратима «Макомацького» Миколи Кончаківського з того ж села. Саме в її домашньому архіві Р. Пастух побачив світлину, в центрі якої був В. Барвінський. Невдовзі він (Р. Пастух) познайомив мене з цією незвичайною жінкою. На жаль, невдалося ідентифікувати чоловіків, які поряд з В. Барвінським. Очевидно це були такі ж політв’язні, як і композитор. Місце і час, коли зроблена світлина, на жаль, не вказано.

Ольга Кончаківська–Магас передала цю унікальну світлину до нашого музею, в Дрогобицький музичний фаховий коледж ім. В. Барвінського.

Пошуки тривають…

Любов Щурик,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського