«О рідна пісне…» Поетика Миколи Ластовецького
Серед сучасних українських композиторів, які за останні роки здобувають щораз більше визнання як в Україні, так і за її межами, гідне місце належить Миколі Ластовецькому, члену НСКУ, заслуженому діячу мистецтв України, музикознавцю, музично-громадському діячу.
Його музика – це втілення найбагатших образно-емоційних полюсів: це радість і страждання, історико-епічні та ліричні почуття, це жарт, гумор, чисто побутові пісенно-танцювальні мотиви і суворі наспіви церковних традицій.
Композиторська спадщина митця охоплює найважливіші для українського мистецтва теми, образи, жанри та форми, продовжуючи, насамперед, здобутки галицької композиторської школи.
Серед іншого хоровий жанр у творчості М. Ластовецького посідає вагоме місце і за останні роки його творчий доробок у цьому напрямі збагатився виданням двох зошитів обробок жниварських пісень (49) для мішаного та жіночого складів хору, 12 хорових творів на слова Івана Франка, та обробки записаних ним народних пісень (для мішаного та чоловічого складу), а також 29 жіночих хорів на слова Лесі Українки. Цей перелік поповнився нещодавно виданою новою збіркою – «Поетика». У ній представлені 22 мішаних хори
a capella на слова Максима Рильського, які охоплюють майже всі періоди творчості поета.
Збірка складається з п’яти розділів-циклів, що ваблять своїм багатством музично-поетичних образів, кожен з яких має узагальнюючу назву, а саме: хоровий триптих «Поетика», «Три поетично-музичні присвяти», «Як не любити», «Меланхолії» і хоровий триптих-концерт «Козак Мамай». Хоч кожна композиція у розділі-циклі – це завершений твір, важливий сам по собі, але взяті разом вони створюють певну образну лінію, певний сюжет.
У кожному творі композитор розуміє слово не як емоційну звукову інтонацію, а як конкретний поетичний образ. Він шукає характерне в пісні і вміє підняти це характерне до високого рівня художнього узагальнення. Саме тому використання засобів музичної мови визначається його особистим ставленням до художнього образу, і саме тому у кожному творі циклу композитор застосовує особливий комплекс виразності, який відповідає втіленню поетичної думки. Це, насамперед, багатство хорової палітри, прекрасне володіння вокальним інструментуванням, насиченість гармонічних прийомів, та поліфонічна майстерність.
За висловом автора передмови до збірки Зоряни Ластовецької-Соланської: «Тонко перевтіливши поетичну сутність М. Рильського, кожне з композицій М. Ластовецького має не тільки власну музичну форму, елементи стилістики якої підпорядковані розкриттю поетично-образного змісту слова, але й власний музичний універсум, сконцентрований, насамперед, у тематизмі, його емоційно-інтонаційному узагальненні та розвитку в кореляції зі структурними координатами».
Бажаємо Миколі Ластовецькому, щоб у найближчому часі збірка цих творів одержала якнайширшого визнання не тільки в Україні, а також за її межами, і стала гідним поповненням репертуару професійних хорових колективів.
Олександра Дмитрієва,
викладач відділу теорії музики ДМФК імені В. Барвінського
