Артемій Ведель – митець яскравого музичного таланту і трагічної долі

Артемій Ведель – митець яскравого музичного таланту

і трагічної долі (до 255-річчя від дня народження)

Постать Артемія Лук’яновича Веделя, хоч й надзвичайно яскрава, помітна на історичному шляху української музичної культури, але при цьому ще значною мірою загадкова. До сьогодні не дійшли згоди дослідники біографії митця стосовно того, чи можна вірити документам по справі Веделя, чи можна довіряти біографам композитора? Які справжні причини арешту та увязнення Веделя, і які підстави вважати його божевільним або репресованим з політичих причин? Ким же він був насправді – духовним захисником свого народу чи духовним емігрантом, героєм, що постраждав за свої ідеали, чи безневинною жертвою сторонніх інтриг? На ці та інші питання сьогодні важко дати однозначні відповіді.

Ми звикли згадувати Артемія Веделя поряд з іменами Максима Березовського та Дмитра Бортнянського. Творчість саме цих митців символізує цілу епоху – «золоту добу» в історії українського мистецтва. На олімпі національних геніїв його ім’я заслужено стоїть поруч з іменами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Григорія Сковороди…

Ведель Артем Лук’янович (1767-1808) – видатний український композитор, прекрасний диригент, блискучий співак, скрипаль-віртуоз. Стільки талантів для однієї людини і така трагічна доля! У 32-річному віці, сповнений творчих задумів та збагачений досвідом, він був заарештований за сфальсифікованим звинуваченням і ув’язнений у божевільні, де провів дев’ять жахливих років, років насильства, знущань і приниження.

Життя композитора обірвалось на 41 році, але трагедія митця тривала ще довго, його твори було заборонено видавати і виконувати. Часто співаки й не здогадувалися, що виконують заборонені твори, настільки органічно вони ввійшли в церковний обряд. Великодні канони, Многоліття, тріо «Покаяння отверзи ми двері», «Від сходу сонця», «Христос Воскрес!», «Воскресни, Боже», «Доколе, Господи, забудешь мя», «Спаси мя, Боже», «На ріках Вавилонських» від часу написання й до наших днів співають в усіх церквах східного обряду і в Україні, і за кордоном.

Тільки через 50 років після смерті А.Веделя вийшла перша коротенька біографія композитора з неповним переліком творів. А перші його твори побачили світ тільки через 100 років. Це коротке відродження скоро змінилося майже столітнім офіційнним замовчуванням за радянських часів, коли про Артемія Веделя знали хіба що фахівці-музикознавці.

Трагічна доля Веделя – композитора великого таланту, гуманної і доброї людини, який волею царату був ув’язнений і поміщений в будинок для божевільних, віддзеркалює ту драматичну історичну ситуацію, що склалася на той час в Україні. У 2-й половині XVIII століття Україна в черговий раз втратила свою державність. На її території запанували авторитарні порядки царського режиму….Існували спеціальні заборони на виконання в церквах музики Веделя. Під заборону потрапили українські колядки, щедрівки, канти. В опалу до влади потрапили найталановитіші українські митці, особливо ті, хто не обслуговував режим, а служив на славу свого народу.

Ведель був глибоко віруючою людиною, прагнув до моральної досконалості і спонукав до цього інших. Музика його відзначалася сердечністю і щирістю. Створюючи духовні концерти, Ведель найчастіше звертається до скорботних текстів «благальних» псалмів, у яких йдеться про страждання людини і її звернення до Бога за допомогою. У лірико-драматичних концертах Веделя втілений той стан зболеної душі, який був, мабуть, у самого композитора. Це дає підставу вважати, що його музика має автобіографічний характер.

Творча спадщина А.Веделя дійшла до нас далеко не у повному обсязі, проте навіть віднайдена на сьогодні її частина вражає: понад 30 духовних концертів, дві Літургії Іоанна Златоуста, Всенічна, Різдвяні, Великодні та Богородичні ірмоси, 20 окремих духовних творів. Ведель чи не єдиний композитор, який не написав жодної світської композиції.

Музика композитора вражає слухачів легкістю та чистотою, щирим молитовним настроєм, багатством засобів музичної виразності, теплотою і безпосередністю релігійного почуття. Артемій Ведель належить до числа геніальних композиторів-мелодистів. Його мелодіїї синтезують своєрідний інтонаційний стрій, генетично пов’язаний з українською пісенністю, та елементи західноєвропейського інтонаційного фонду.

Пройшовши важкий шлях життєвих випробувань, Ведель залишився для нас загадковою особистістю з високими ідеалами служіння Богові та Музиці. Твори Артемія Веделя є надбанням усього християнського світу і вважаються справжнім взірцем духовної музики. Їх виконують і в храмах, і на великих сценах, видають на компакт-дисках. Про композитора написано безліч статей, брошур, книжок. Спадщину композитора вивчають у музичних навчальних закладах.

І хіба це не глибоко змістовна, та водночас іронічна закономірність, що правду про трагічну долю ідеалістичного, мало «не із світу цього», українського композитора Артема Веделя, що не скорився системі імперської влади (яка включала теж підпорядковану цареві ієрархію церкви) і був за це цією владою знищений та засуджений на забуття, відкрив у одному з військових архівів у 1967 р. український дослідник Василь Кук? Відомий не так своїми історичними працями, як тим, що був він останнім головокомандувачем УПА та головою ОУН, що його арештували 1954 р., а згодом тримали, тортурували, допитували в ізоляторах в’язниць КҐБ у Києві й Москві, та проте 1960 р. за загальною амністією випустили на волю.

Сьогодні працю над дослідженнями й популяризацією музики Веделя продовжують такі діячі нашої музичної культури, як директор Камерного хору «Київ» Микола Гобдич (випускник нашого коледжу), музикознавиця Тетяна Гусарчук. Саме завдяки її величезній науковій праці упродовж майже 30 років, проведеному нею цілому комплексу джерелознавчих і текстологічних досліджень, пошуку нотних матеріалів, Ведель постав як масштабна і визначна особистість в історії культури України. І можливо відкриються слухачам невідомі ще сторінки музики А.Веделя.

Лариса Соловей,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського