Дні музики А. Кос-Анатольського в Дрогобицькому музичному коледжі імені В.Барвінського

Кінець 2019 року ознаменований відзначенням 110 річниці від дня народження видатного українського композитора XX століття А. Кос-Анатольського. Він був феноменально багатогранною особистістю – талановитий композитор, піаніст, незабутній педагог багатьох музикантів, блискучий оратор, поет і великий патріот. Він любив свою землю, український народ, підтримував рідну мову.

«Якби ми мали свою державу, то інакше стояли б у світі» – ці слова А.Кос-Анатольський сказав ще в далекі 70-ті роки , коли ми могли тільки мріяти про незалежну Україну.

Його справедливо називають “композитором щасливої долі”. Але це ніяк не означає, що творчий шлях Кос-Анатольського був легким і безхмарним. Він почав творити у важкий і складний час. А.Кос-Анатольському доводилося постійно шукати своє місце в житті, і лише через роки він знайшов свій шлях і йому вдалося бути поряд зі своїми земляками: С.Людкевичем, В.Барвінським, М.Колессою, Р.Сімовичем, Є.Козаком та іншими.

«Найважливішим для митця повинно бути усвідомлення того, що його творчість знаходить відгук у серці народу»,- відзначав Анатолій Кос-Анатольський. Він писав музику зрозумілу та доступну для людей і справді став народним композитором.

У його доробку багато творів різних жанрів – від опер, балетів, симфонічних – до розважальних.

Окрім композиції, А.Кос-Анатольський плідно працював у галузі популяризації музичного мистецтва, зокрема західноукраїнського. Bін опублікував чимало статей, нарисів, спогадів про видатних співаків: М.Менцинського, С.Крушельницьку, про корифея західноукраїнської музики С. Людкевича. Його публічні промови вирізняли глибокий зміст, широка ерудиція та емоційно-зворушливий пафосний тон.

Анатолій Йосипович багато років очолював Львівську композиторську органiзацію.

У консерваторії вів клас композиції. Чимало його учнів продовжують творчо розвивати засади свого педагога. Кос-Анатольський сприяв організації у Львові хору хлопчиків, чоловічого хору, оркестру народних інструментів. Він отримав державні нагороди – звання Народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, був депутатом Верховної ради СРСР від Львівщини.

Невичерпним джерелом творчого натхнення для А.Кос-Анатольського стало пісенне багатство рідного Прикарпаття, образи життя й побуту українців краю. Карпатській землі він віддав шану численними солоспівами й хорами, що звеличують красу та працю людей. Його пісні знялися над Україною веселим солов’їним хоралом, їх так і назвали: солов’їні романси.

Музика Кос-Анатольського щедро увібрала різноманітні інтонації, фольклорні жанри, поширені у західних областях України. Це насамперед оптимістичні, задерикуваті коломийкові мотиви, що своєю рухливою, моторною структурою, жвавими танцювальними ритмами особливо добре відповідають життєрадісному змісту його пісень.

Виражальні форми коломийки чуємо у багатьох вокальних творах А. Кос-Анатольського, а в окремих випадках (хори «Верховина», «Коломия-місто») вони переростають у домінуючу сутність музичного образу. Ось як про такі інтенції говорить дослідниця творчості композитора Л. Кияновська: «Серед його пісень особливо розкішною мелодією і щирим почуттям приваблює «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня» до поезії І.Франка, в якій чутливі рядки із збірки «Зів’яле листя» отримують нові експресивніші музичні барви. Пісня-романс належала до найпопулярніших у пісенному репертуарі багатьох видатних співаків. Мотиви гуцульського фольклору з його яскравими запальними ритмами і інтонаціями знайшли відображення у пісні «Ой піду я межи гори», у хорі на власні слова «Коломия-місто».

Ще одне інтонаційне джерело, яке живило творчість композитора, – народний побутовий романс (насамперед у його західноукраїнських зразках). Побутові ліричні наспіви надають мелодіям А. Кос-Анатольського гнучкої м’якості, певного сентиментально-елегійного відтінку.

До характерних рис творчої палітри А. Кос-Анатольського слід також віднести широке використання жанрових обрисів побутових танців: польки, вальсу тощо.

Важливе місце в доробку композитора посідають, присвячені Т. Шевченкові, кантата «Безсмертний заповіт» (на власні слова, 1963), вокальний терцет «Шевченко», солоспів «Не він один» («На роковини Шевченка», слова Лесі Українки).

Багато легкокрилих романсів композитора для колоратурного сопрано («Солов’їний романс», «Соловей і троянда», «Ой піду я межи гори», «Соловейко на калині» та ін.) стали чудовим надбанням концертних програм видатних українських співачок Бели Руденко, Євгенії Мірошниченко, Діани Петриненко, Марії Стеф’юк та ін.

Любов до задушевних народних наспівів зріднила А. Кос-Анатольського з вокальним тріо сестер Байко. Чимало жіночих терцетів виникло саме завдяки спілкуванню з цим прославленим свого часу ансамблем. Ім’я Анатолія Йосиповича постійно значилося на афішах Державної хорової капели «Трембіта».

Багато сил віддавав митець музичному театру. Його опера «Назустріч сонцю» на лібрето Р. Братуня у першій редакції (під заголовком «Заграва») поставлена на сцені Львівського театру опери і балету.

Особливо вагомим стало слово А. Кос-Анатольського в розвитку українського балету. Поряд із солоспівами й хорами саме балетна музика посідає важливе місце в його композиторському доробку. У своєму першому балеті «Хустка Довбуша», поставленому Львівським театром ім. І. Франка, композитор вивів на сцену героїчний образ легендарного опришка Карпатських гір. Для утвердження національного стилю українського балетного мистецтва «Хустка Довбуша» цікава, насамперед, тим, що в ній вперше відкрито свіжі, ще не займані в історії музично-хореографічного театру пласти гуцульського танцювального фольклору.

Серед творів А. Кос-Анатольського – чимало зразків камерно-інструментальних жанрів. Зокрема, — перший в українській музиці концерт для арфи з оркестром , два фортепіанні концерти, «Закарпатська рапсодія» для скрипки й фортепіано, низка фортепіанних та оркестрових мініатюр.

У хоровій музиці Кос-Анатольський одразу ж знайшов власний самобутній стиль. За кілька років напрочуд активної мистецької діяльності він став майже врівень із багатьма композиторами, за плечима яких уже був великий досвід. А далі, упродовж кількох десятиріч, від партитури до партитури відбувався процес поглиблення його задумів, збагачувалась образність, удосконалювалася композиторська техніка.

В останні роки життя Анатолій Йосипович довго й терпляче розшукував пам’ятки вітчизняної культури, багато зусиль доклав для їх реставрації, для створення музеїв і музейних кімнат, встановлення меморіальних знаків. Митець побував у с. Карові Сокальського району й розшукав там могилу відомого просвітителя, композитора, фольклориста та диригента Віктора Матюка. Зусиллями Кос-Анатольського та скульптора Є. Дзиндри пам’ятник було реставровано.

У Чернівцях, на старому цвинтарі, Анатолій Йосипович натрапив на місце поховання відомого діяча культурного демократичного руху на Буковині, поета й драматурга, фольклориста та композитора Сидора Воробкевича. Він порушив питання про реставрацію обеліска. Ретельно розшукував речі для музею М. Лисенка. Цінною реліквією цього музею стала знайдена ним червона китайка, якою у листопаді 1912 р., за старим козацьким звичаєм, була накрита домовина класика української музики Миколи Віталійовича Лисенка.

А. Кос-Анатольський розсилав листи, збирав матеріали, документи, розшукував загублені нотні видання, реліквії, залучаючи до цього багатьох спеціалістів, музикантів-аматорів, любителів мистецтва.

Публічні виступи композитора неодмінно привертали увагу громадськості. Його промови вирізняли емоційно-зворушливий пафосний тон, глибокий зміст, широка ерудиція. Багатьом слухачам запали в душу виступи А. Кос-Анатольського у Львівській філармонії на ювілейних вечорах його соратників, композиторів С. Людкевича, Р. Сімовича, Є. Козака.

Наприкінці життя у А. Кос-Анатольського було багато творчих задумів. У свої 73 роки, він був сповнений кипучої енергії, жив мистецтвом і для мистецтва. Займався педагогічною діяльністю, громадськими справам, очолюючи секцію Українського товариства дружби й культурних зв’язків з зарубіжними країнами, митець підтримував широкі зв’язки із земляками за кордоном, особливо із творчою інтелігенцією, популяризуючи українську музику, надсилаючи на прохання співвітчизників ноти своїх нових творів, які потім лунали в Канаді, США та в інших країнах у виконанні зарубіжних друзів. Вокальність, породжена розумінням характеру національного стилю, мелодична пластика, яскрава образність, помножені на відчуття поетичної інтонації, – все це сприяло їх популярності.

До ювілею композитора в Дрогобицькому музичному коледжі ім. В.Барвінського відбувся ряд пам`ятних заходів, які організовували викладачі та студенти навчального закладу.

Розпочав ювілейні вшанування концерт учнів школи педагогічної практики ДМК ім. В.Барвінського, модераторами якого були О.Терлецька-Фиштик, Л.Соловей, О.Рудавська і на який була запрошена Надія Кос (вдова композитора).

Естафету підхопив відділ концертмейстерського класу та камерного ансамблю (автори проекту – Д.Павлик, О.Рудавська).

А завершенням ювілейних заходів стала лекція-концерт,яка відбулася 4 грудня у великому залі ДМК імені В.Барвінського (музикознавчий супровід і автор проекту – Л.Щурик).

В концерті взяли участь викладачі – Л.Павлінська, Н.Цигилик-Чумак, О.Панкевич, Г.Гервазюк, О.Фатільнікова,Н.Рудавська, І.Турканик, Л.Пагута, О.Терлецька-Фиштик, О.Максимова, В.Чумак, Н.Кульчицька (ДМШ №1) та студенти – В.Чапля, В.Когут, Я.Ляхович, І.Сеньків, Х.Клак, І.Дідик, В.Матвєїчева, О.Чех, В.Борсук, Н.Шоломинська, ансамбль скрипалів.

Кульмінацією концерту було виконання перлини вокальної лірики А.Кос-Анатольського «Ой, ти, дівчино з горіха зерня» – фортепіанним дуетом, ансамблем скрипалів, а з екрану звучав чарівний голос А.Солов`яненка.

Ювілей композитора це ще одна нагода для осмислення яскравої, плідної творчості і діяльності А.Кос-Анатольського. І кожен концерт, в якому звучали твори композитора став справжньою подією у музичному житті нашого коледжу.

Щурик Л.В.,

викладач ДМК ім. В.Барвінського