Музичне виховання в учительській приватній українській семінарії СС Василіянок як органічний сегмент у формуванні української еліти

До 80-річчя Дрогобицького музичного фахового коледжу імені Василя Барвінського

(за матеріалами монографії Ю. Чумака та О. Сеник «Дрогобицький музичний коледж імені Василя Барвінського: проєкція з минулого в сучасне»)

«Музичне виховання – це не виховання музиканта, а, насамперед, виховання людини» (В. А Сухомлинський). Ця аксіома живе від часу Середньовіччя, коли зароджувалася європейська освіта всіх рівнів. Музика належала до семи «вільних мистецтв», які вивчалися в школах і колегіумах. В університетах обов’язковим було навчання на артистичному факультеті (факультет мистецтв),на якому septim artes liberalis складали освіту гідної людини. Хто закінчував цей факультет, отримував ступінь «магістра мистецтв», а також право вступати на інші три головні факультети: богословський, юридичний та медичний.

Роль музичного виховання у формуванні високоосвіченої особистості добре розуміли Сестри Василіянки, коли у листопаді 1920 року відкрили в Дрогобичі учительську українську приватну семінарію. Навчальний заклад було організовано для дівчат, матеріальне становище яких не дозволяло вчитися в державних закладах. Навчання у вчительській українській семінарії СС Василіянок велося на високому рівні, не дивлячись на брак коштів. Поряд із вивченням історії, географії, математики, основ анатомії, філософії, руської (української) та іноземних мов, велика увага надавалася музичній освіті семінаристок.

Протягом п’яти років у навчальній програмі були уроки із співу, які проводилися двічі на тиждень по годині. Урок співу включав теорію музики і сольфеджіо (solmisat). Із теорії вивчалися: нотне письмо, ключі, знаки альтерації, інтервали, тональності, синкопований ритм, ступені споріднення тональностей. Своєрідним було трактування тональностей у звіті викладачів про навчання. Іноді мажорні гами позначаються як веселі, іноді – як дурові, при цьому бемолі вказуються як бемолі, дієзи називаються «хрестики». З четвертого курсу розпочиналися уроки гармонії. Вивчалися тризвуки головних ступенів, їх розташування та поєднання, домінантсептакорд. Цікавим моментом уроків були творчі завдання: учениці дописували закінчення запропонованих музичних фрагментів.

На уроках сольфеджіо співали гами звичайні і хроматичні, інтервали, тризвуки головних ступенів, пісні для вивчення інтервалів, писали музичні диктанти (ритмічні і мелодичні). З другого курсу вводився спів двоголосся. На четвертому курсі паралельно до вивчення гармонії співалися вправи із супроводом тризвуків головних ступенів. На п’ятому курсі впроваджувалися хоровий спів, вивчення хорової літератури, методика навчання співу у школі звичайній. Основним підручником, яким користувалися на уроці, було «Małe solfeggio z piosenkami» S. Kazuro в чотирьох частинах («Мале сольфеджіо із пісеньками» С. Казуро).

Уроки музики розпочиналися на другому курсі і являли собою навчання гри на скрипці. Спочатку семінаристки вчилися тримати смичок, правильної постави лівої руки, оволодівали грою вправ для кожного пальця на відкритих струнах, вивчали будову скрипки і смичка. Грали мажорні гами з бемолями (до трьох ключових знаків) та з дієзами (до 4-х знаків при ключі), а також гами ля мінор та мі мінор. На третьому курсі впроваджувалася третя позиція, гра на legato, двоголосся, техніка вібрато, виконання мінорних гам до трьох ключових знаків. На четвертому курсі вивчалися мажорні гами до 5-ти знаків та мінорні до 4-х ключових знаків, вправлялися гра смичком та пальцеве виконання, швидкі темпи, різні динамічні відтінки. Заняття гри на скрипці проводилися із збірника C. H. Hohmann «Violin Method» (Х. Г. Хоман «Метод гри на скрипці»). Уроки гри на скрипці займали важливе місце у навчальному процесі. Якщо семінаристка не оволоділа грою на скрипці, вона могла бути не допущена до складання матури (іспиту зрілості). Свідченням високого рівня музичної освіти в семінарії були ансамбль скрипалів та хор під орудою о. Северина Сапруна. Ці творчі колективи активно виступали на мистецьких імпрезах міста.

Уроки співу та гри на скрипці в перші роки функціонування семінарії провадив о. Северин Сапрун (1897 – 1950), який закінчив Львівську консерваторію по класу скрипки професора Є. Перфецького. Після очолення отцем Сапруном Дрогобицької філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (1923 – 1931) уроки співу та музики вів професор Ярослав Сорока.

Аура музичного виховання української молоді, впровадженого в учительській приватній семінарії СС Василіянок і сьогодні витає в стінах Дрогобицького музичного фахового коледжу імені Василя Барвінського, який опосередковано став наступником цього навчального закладу. Серед найкращих творчих колективів, які позиціонують наш музичний коледж як в Україні, так і за її межами, впевнено можна назвати мішаний хор під орудою Богдана Бондзяка та симфонічний і камерний оркестри під батутою Сергія Фендака. В цих творчих лабораторіях студентська молодь не лише формується як професійні виконавці, але й стає носієм кращих тенденцій української музичної культури.

Юрій Чумак, Ольга Сеник