ПАМ’ЯТІ КОМПОЗИТОРА ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

(ДО 75-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

4 березня виповнилось би 75 років від дня народження Володимира Івасюка – талановитого українського композитора, поета, співака, лауреата Національної премії України імені Т.Шевченка, Героя України (посмертно).

Доля відвела йому земний шлях всього в 30 років. Але він встиг стати легендою. Три міста: Чернівці, Київ і Львів стали знаковими в життєвій і творчій долі Володимира Івасюка. Його талант помітили, коли хлопцю не було і 10 років. Про нього вже тоді говорили у рідному місті Кіцмані. У 15–почули Чернівці, в 20 років говорила вже вся Україна, а ще за рік, у свої 21, були створені пісенні шедеври «Водограй», «Червона рута», «Я піду в далекі гори».

Володимир Івасюк – один із основоположників української естрадної музики. З ім’ям композитора пов’язаний своє рідний мистецький вибух на початку 1970-х років. Композитор зламав стереотипи за ідеологізованої, безнаціональної музики, безпомилково вгадав ту міру поєднання національної автентики і сучасних ритмів, які зробили їх улюбленими творами кількох поколінь.

У його піснях поєднані лірична задушевність українського «пісенного ренесансу» 1960-х років із пружною ритмікою буковинського фольклору, афористичною мелодико-інтонаційною виразністю і відкритою виконавською манерою західної поп-музики. Основу його творчості становлять естрадні пісні, найвідоміші з яких, окрім згаданих вже, – «Пісня буде поміж нас» (слова В.Івасюка), «У долі своя весна» (слова Ю.Рибчинського), «Балада про мальви» (слова Б.Гури), «Зустрічайте мене», «Юнацька балада», «Літо пізніх жоржин» (слова Р.Братуня). Він автор інструментальних творів, п’єс для скрипки й фортепіано, варіацій для камерного оркестру, музики до кількох театральних вистав у Львові та Дрогобичі, як фольклорист-практик, записав понад 300 українських народних пісень Буковини і Покуття. Незакінченими залишились опера «Дарина», кантата «Чуття єдиної родини» та чимало мелодій до своїх поетичних текстів.

Дотепер залишаються таємницею обставини смерті композитора. У квітні 1979 року Івасюк йде на заняття в консерваторію і більше не повертається, 30 років кримінальна справа не розслідувалась, архівні матеріали були під грифом «таємно».

Оголошена офіційна версія–самогубство, «загинув за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі», хоча громадськість була переконана в іншому – Володимира Івасюка знищила спецслужба за надмірну популяризацію української пісні, за самовіддане служіння на ниві національної музичної культури.

Смерть популярного композитора сколихнула світове українство, а його похорон перетворився на багатотисячну акцію протесту. Трагічна загибель… Заборона на творчість Івасюка й намагання зробити все для того, щоб його ім’я і твори відійшли у забуття. Не змогли, не знищили.

Кажуть, що талановиті люди мають талант у всьому. Таким був й Володимир. І не музикою єдиною. Володів образотворчим талантом, був неординарним художником. Малював акварельними фарбами або простим олівцем натюрморти, автопортрети, шаржі, карикатури, пейзажі та портрети видатних людей. Мало кому відомо, що Івасюк був професійним медиком та скрипалем, він чудово грав на фортепіано, віолончелі й гітарі. Закінчив Львівський медичний інститут, в аспірантурі вивчав патологічну фізіологію. Навчався на композиторському факультеті Львівської консерваторії ім.М.Лисенка в класі А.Кос-Анатольського.

Івасюк був не просто музикантом, він був патріотом України. Те, що молодий музикант був авторитетом для українців, знала і радянська влада, намагаючись використати його «ідеологічно». Він був одним із небагатьох тодішніх українських композиторів, які не написали жодної пісні російською мовою і чітко демонстрував ставлення до тодішнього правлячого режиму. І хто зна, можливо, саме за це і поплатився власним життям.

Протягом 11 років родині Івасюка не давали дозволу на встановлення надгробного пам’ятника. І лише у 1990 році на його могилі на Личаківському кладовищі встановлена бронзова композиція – молодий композитор поряд із роялем.

У 2011 році у Львові було відкрито пам’ятник митцеві, а меценатом, за чиї кошти він збудований – відомий музикант Святослав Вакарчук. У серпні 2021 року у Сєвєродонецьку в рамках фестивалю «Ти у мене єдина» був встановлений рекорд – понад 5200 виконавців заспівали пісню «Червона рута».

Івасюк не просто написав слова і музику до вічних українських хітів, але зробив так, що українська пісня стала модною й популярною у всьому світі.

Своєю геніальною творчістю Володимир Івасюк творив обличчя української культури, яка може зробити честь будь-якій цивілізованій нації. спростовував твердження про її меншовартість, відстоював право українського народу на свою мову, культуру, державність.

Лариса Соловей,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського