ЩОДЕННИК ВІЙНИ. 365 ДНІВ НЕЗЛАМНОСТІ

У пам’яті не одного покоління в Україні лютий місяць назавжди залишиться кривавим. У лютому 2014 року розстріляно Майдан, у лютому 2022 року ненажерлива орда московитів розшматувала кривавою раною життя мирної України на «до» і «після». І це стало щемливим лейтмотивом мистецько-літературного проєкту «Щоденник війни. 365 днів незламності», який відбувся 22 лютого 2023 року у Великому залі нашого коледжу.

Після хвилини пам’яті всіх, хто виборював незалежність нашої неньки-України, розпочалася перша сторінка «Щоденника», яка нагадала про тривожні дні Майдану. Під звуки «Спогаду» Т. Ярошенко світлини занурили нас в той час, ми почали себе усвідомлювати як нація. І в наступних сторінках «Щоденника» поєдналися найсокровенніші, найболючіші і найактуальніші моменти «лютого довжиною в один рік».

Болем за втраченим житлом прозвучали авторська пісня Марії Кісіль «Поверніть мені дім» та інструментальна композиція «Сльози» М. Шентюрк. Розпач душі, тривога за наших захисників бриніли у піснях «Живи»

Ю. Розен, «Заплакало небо» П. Мандзюк, «Сон на полі бою» О. Войтович, «Біля тополі» О. Солодухи. Колискова «Спи, маленький козачок» А. Сухого стала відомою завдяки виконанню «Пташки» (Катерини Поліщук) у підземеллі «Азовсталі» – символу незламності українського духу.

Найдраматичнішою сторінкою «Щоденника» була присвята дітям війни. У колисковій «Спи, моя ластівко» О. Стецишин на слова М. Савки переплелися людський голос (Надія Валінкевич), скрипка (Віталій Земко) та фортепіано (Віталіна Данилець), передаючи материнську біль за дітьми, в яких скінчилося дитинство, і плач за тими, які вже ніколи не стануть дорослими.

Вірш «Якщо ця мова не твоя» доповнив сторінки «Щоденника» і був присвячений Міжнародному дню рідної мови, який щороку відзначається у світі 21 лютого.

Окрема сторінка була розповіддю про наших захисників, які ще вчора були поруч із нами, а сьогодні виконують свій військовий обов’язок. Це – викладач нашого коледжу Максим Тринкін та колишній випускник Ярослав Проців, які є гордістю нашого колективу.

Танцювальна мініатюра у виконанні народного ансамблю танцю «Верховинка» відтворила героїчні почуття сотні юнаків та юнок, які стали на захист своєї Батьківщини.

Найсильнішою зброєю у сьогоденні є наша єдність. І вже другий рік ми разом із всіма українцями відзначаємо 16 лютого День єднання. У «Щоденнику» зафіксовано миті, коли викладачі та студенти, об’єднані почуттям гідності, разом співають Гімн України і на подвір’ї коледжу утворюють зображення Тризубу.

Віра в нашу Перемогу є непохитною. І фінальною сторінкою «Щоденника» стали авторська пісня «Ми сильні!» Ігоря Левицького та пісня «Це – моя Україна!» Ірини Федишин.

Велика подяка та велике захоплення тими, хто створив цей «Щоденник» і доніс до глядачів. Це – ансамбль скрипалів (художній керівник Оксана Максимова, концертмейстер Вікторія Чумак), струнні квартети у складі: Віталій Земко, Василь Строган, Роман Заяць, Ольга Шипіта) та Віталій Земко, Василь Строган, Михайло Рентюк, Віталій Нечипор (художній керівник Оксана Максимова, партія фортепіано Вікторія Чумак), тріо бандуристок у складі: Ганна Петренко, Сабіна Царук, Марта Болюк (художній керівник Наталія Цигилик – Чумак), тріо гітаристів у складі: Марія Гев, Назарій Зельман, Василина Білас (художній керівник Марія Гев), солісти Наталія Цигилик-Чумак, Андрій Лудчак (клас викл. Андрія Боженського), Арсен Торговецький (клас викл. Лідії Хороб), Ангелина Кусьпісь, Надія Валінкевич, Ігор Левицький, Народний ансамбль танцю “Верховинка” Народного дому ім. і.Франка (художній керівник Богдана Кос). Поетичні рядки у виконанні Віталіни Данилець, Оксани Скробач, Юстини Несторівської, Ангеліни Кусьпісь, Катерини Саболти, Марти Бабій, Мар’яни Паньків, Віктора Бучацького, Ганни Петренко, Богдана Бабія, Оксани Стародуб з’єднали сторінки «Щоденника» у вражаючу розповідь, яка сприймалася присутніми глядачами на одному подиху

Упорядкували мистецько-літературний проєкт «Щоденник війни. 365 днів незламності» модератори Андрій Боженський та Вікторія Чумак при технічній підтримці Василя Строгана.

І як вже стало доброю традицією нашого музичного коледжу – це волонтерська підтримка наших воїнів спільно із координаційною групою «Дрогобиччина – SOS», яку очолює Микола Походжай. Зібрані під час мистецької акції гроші стануть «очима» для наших захисників.

Ми – сильні! Ми – непереможні! Але – був лютий! І він є. І посіяв він зерна люті до кожного, хто з мечем прийде…

Ольга Сеник,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського