Стежками музичної Франкіани

Іван Якович Франко — неординарна особистість, людина великого таланту і надзвичайної працездатності. Геніальний поет і прозаїк, блискучий учений, гострий літературний критик, видатний громадсько-політичний діяч, історик, мовознавець, поліглот, видавець, народний педагог.

Іван Якович Франко увійшов в історію української і світової літератури як геніальний письменник і визначний діяч визвольного руху. Своєю творчістю та багатогранною літературною і громадською діяльністю він створив цілу епоху в історії української культури і літератури. Франко був не тільки поетом, письменником і драматургом, а й критиком, літературознавцем, фольклористом, істориком, економістом, публіцистом і громадським діячем.

Іван Франко – великий майстер художнього слова. Його творчість відзначається винятковою різноманітністю художньої форми (новели, оповідання, повісті, поезії, поеми, драми). Скрізь і завжди, говорив Франко, письменник повинен бути оригінальним. Він нетерпимо ставився до літературних шаблонів, закликав кожного письменника йти своїм шляхом у виборі теми, трактуванні образу та розробці сюжету. Він настійно радив літературній молоді «…не повторяти того, що вже другі забули, і не вносити у всесвітню скарбницю літератури хоч малу крапельку, а нового, свого власного, зачерпнутого з криниці того життя народного і індивідуального» .

Поезія І.Франка віддзеркалювала його ставлення до навколишнього світу, прагнення до гармонії, краси, досконалості в житті людини і суспільства. Від “молодечого романтизму” і “каменярського героїзму”, долаючи власну ліричну драму і драму давніх ідеалів, дійшов поет у своїй творчості до філософського осмислення добра і любові, неоромантичного розуміння безмежної влади мистецтва.

Серед багатогранної діяльності та спадщини Івана Франка важливе місце належить різнобічним контактам письменника з музичним мистецтвом. І характеристика цих контактів повинна бути комплексною і охоплювати низку аспектів: музикальність натури самого поета, вплив музики на його творчий процес, думки І. Франка про взаємозв’язок народної та професійної композиторської творчості, контакти письменника з музикантами, врешті Франкові твори в музичній інтерпретації різних композиторів.

Творчу мандрівку ліричними струнами франкової душі 15 травня 2019 року подарували слухачам викладачі та студенти відділу співу та відділу концкласу та камерного ансамблю Дрогобицького музичного коледжу імені В. Барвінського. Організатори концерту – Дарія Павлик та Лідія Хороб доцільно обрали перлини інтимної лірики франкової скарбниці, котрі в повній мірі розкривають внутрішню сутність автобіографічного ліричного героя, котрий кохає, мріє, страждає. В програмі заходу переплелись твори трьох лірико-філософських збірок письменника – «Зів’яле листя», «Із вершин та низин» та «Із днів журби», покладені на музику М. Лисенко, А. Кос-Анатольським, Д. Січинським, В. Квасновським, Л. Левітовою, Я. Ярославенко, С. Ждановим, Ф. Надененко, в логічній мозаїчній побудові за принципом підсилення емоційного напруження.

Короткі та доцільні анотації та яскраві ілюстрації Оксани Рудавської незримою канвою немовби рядки вишиванки пронизали весь творчий вечір.

Насиченими та глибокими музичними образами збагатили концерт виконавці: викладачі-солісти – Ігор Конющак, Наталя Цигилик-Чумак, Любов Павлінська та студенти відділу концкласу та камерного ансамблю – Богдана Тустанівська, Соломія П’єцух, Анастасія Марчишин (клас викладача – Віри Бурої); Ірина Маркович, Діана Мисак, Софія Пучковська (клас викладача – Дарії Павлик), Анжеліка Баран (клас викладача – Олександри Панкевич) та студенти відділу співу – Марта Волохіна, Ма’рян Подоляк (клас викладача – Лідії Хороб). В їх інтерпретаціях мовби оживали образи поезій, ніби ввижався сам І. Франко.

Кульмінаційним моментом заходу став виступ хору студентів фортепіанного, теоретичного та вокального відділів під керівництвом Заслуженого працівника культури України Марії Гірняк, концертмейстер – Алла Гончарова. Саме його виконання лірико-драматичної думи «Пісне, моя ти підстрелена пташко», музика Дениса Січинського, стало своєрідною апострофою всього музичного вечора, що доволі символічно – саме ця поезія завершує збірку «Зів’яле листя», але не є остаточним її фіналом, а передрікає продовження.

Власне таким чином і прозвучав даний твір – залишився тривалий «після смак» і очікування наступних подібних проектів, котрі допоможуть розкрити ще нові і різні грані геніального поета, ще глибше зрозуміти його нутро та багатоманітність.

Оксана Рудавська,

викладач ДМК імені В. Барвінського