У ювілейний рік!

20 лютого відзначаємо 135-річчя від дня народження українського композитора Василя Барвінського, ім’я якого носить Дрогобицький музичний фаховий коледж. Життєвий шлях композитора, піаніста, педагога і громадського діяча В.Барвінського – ще одна драматична біографія-символ того, що відбувалось з українським культурним простором впродовж декількох століть, одна з найбільш трагічних сторінок української культури ХХ століття.

Василь Барвінський (1888-1963) – один із небагатьох українських композиторів, музика якого стала відома у світі ще за його життя. Його твори публікувались у Відні, Лейпцигу, Нью-Йорку, Токіо. А в Україні – майже 50-річне замовчування, засекречення інформації про композитора, вилучення творчості з концертного життя.

Василь Барвінський був гуманною, інтелігентною особистістю. Він походив із славного старовинного роду Барвінських, що дав Україні відомих учених, драматургів, журналістів. Народився В.Барвінський у Тернополі, але згодом його родина переїхала до Львова. Батько його, Олександр Барвінський, один із провідних діячів українського політичного та культурницького руху, письменник і педагог. Він видавав українські читанки та підручники з історії для шкіл, активною була його діяльність як голови Наукового Товариства імені Тараса Шевченка.

Становлення В.Барвінського, як митця-професіонала, відбувається у роки навчання у К.Мікулі (учня Ф.Шопена), згодом в консерваторії Галицького музичного товариства (1896-1906) у чеського педагога В.Курца, з 1907 по 1915 рр. – на філософському та музикознавчому факультетах Празького університету, де вивчав композиторський фах в класі В.Новака, І.Гольдфельда та В.Курца, який став ректором Празької консерваторії, слухає лекції З.Неєдли та О.Гостинського. Серед творів цього періоду: Соната Cis-dur, цикл «Любов», п’ять прелюдій, «Українська сюїта», солоспіви, збірка обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано, Фортепіанний секстет, «Українська рапсодія» для симфонічного оркестру, вокально-симфонічна картина «Українське весілля» для хору і оркестру.

З 1915 по 1948 рр. В.Барвінський – директор Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка, сприяє його розвитку та піднесенню. В роки Другої світової війни він докладає нелюдські зусилля щодо збереження навчального закладу. Врятовує цінні автографи творів М.Лисенка. Разом із С.Людкевичем створює філії ВМІ у Дрогобичі, Перемишлі, Станіславові, Тернополі, Коломиї та інших містах Галичини. Викладає музично-теоретичні дисципліни та фортепіано. Серед учнів – Р.Савицький, Д.Гординська-Каранович, Г.Левицька, О.Криштальський, М.Крих-Угляр, М.Крушельницька, З.Лисько, Б.П’юрко та інші.

З ініціативи В.Барвінського та С.Людкевича у 1934р. організовано Спілку Українських Професійних Музик (СУПРОМ), засновано періодичний музичний журнал «Українська музика». В.Барвінський активно працює як музичний критик, публіцист. До сьогодні зберегла наукову цінність його історична праця «Огляд історії української музики».

У 1948р. за сфабрикованою «справою» В.Барвінський був заарештований і примусово змушений підписати документ про дозвіл знищення своїх творів. Подружжя Василя та Наталії Барвінських (Наталія – дочка відомого українського фізика Івана Пулюя) визнаються винними і вислано у мордовські табори. В нелюдських умовах заслання В.Барвінський зберігав честь і гідність, душевну чистоту і доброту, активно займався музичними справами.

Після повернення Барвінського до Львова (1958р.), композитор по пам’яті відновлює деякі втрачені твори. У 1964 році, завдяки старанням Анатоля Кос-Анатольського та Стефанії Павлишин, митець був офіційно реабілітований.

Доробок Барвінського повертається до життя, входить в активний музично-культурний обіг сучасної України. Знайдені твори в США, Канаді, Аргентині та інших країнах. Драматична доля Фортепіанного концерту, виконаного через 50 років ученицею композитора М.Крушельницькою, Секстету, кінцеві такти якого дописав С.Людкевич, Сонати для фортепіано, Концерту для віолончелі з оркестром, зредагованого і зінструментованого В.Камінським, останнього твору, написаного в ГУЛАЗі. І як зазначала С.Павлишин «Божа справедливість межує з чудом: нотні листки, неначе лелеки, зліталися з різних країн і континентів».

Серед дослідників творчості Барвінського: С.Павлишин, Л.Кияновська, Н.Кашкадамова, М.Ластовецький, В.Грабовський, Л.Філоненко, Л.Назар, О.Німилович, Л.Садова, О.Смоляк. Друкуються ноти, а головне, звучить його музика.

Від 1995 року, до 50-річчя заснування Дрогобицького музичного училища (тепер – коледж), з ініціативи М.Ластовецького, закладу присвоєно ім’я Василя Барвінського. Згодом створюється музей-кімната В.Барвінського, розпочинає свою роботу Науково-культурологічне товариство його імені. В коледжі ведеться робота по популяризації, дослідженню творчості В.Барвінського, відбуваються урочисті академії, наукові конференції, присвячені композиторові, концерти з його творів.

В. Барвінський – перший серед західноукраїнських композиторів, хто створив і вивів на світову арену високохудожні зразки фортепіанної та камерно-інструментальної музики. Він був автором перших в українській музиці фортепіанних Прелюдій, Секстету, Фортепіанного концерту, перших Сонат для віолончелі і фортепіано. Він відкрив для Європи (після М.Лисенка) українську фортепіанну музику та піаністику, які не поступались за рівнем професійності іншим відомим на той час національним школам.

Цей рік є ювілейним у проведенні музичного фестивалю «Українська музика в часі і просторі», заснованого Дрогобицьким музичним коледжем у 2018 році. У програмі фестивалю передбачені цікаві проєкти, серед яких концерти з творів В.Барвінського, презентація нових матеріалів оновленої кімнати-музею В.Барвінського, Всеукраїнська науково-практична конференція «Музична Україніка» (композитори України у парадигмі світової музичної культури). У Відкритому Регіональному конкурсі юних піаністів та конкурсі з музично-теоретичних дисциплін «Барвін’ОК» виборюватимуть звання кращих учнів та студентів мистецьких закладів України. Запрошуємо поціновувачів музики В.Барвінського бути нашими гостями.

Лариса Соловей,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського