Василь Барвінський. Доля композитора і його творінь

Василь Барвінський є однією з найвидатніших, найяскравіших і найдраматичніших постатей української музичної культури 20 ст. Його життєвий і творчий шлях визначила С.Павлишин: «Слава, тріумф, через особисту і родинну трагедію, довгі роки забуття, через шану і любов народу – до визнання і безсмертя”.

Василь Барвінський – талановитий композитор, піаніст, педагог, музичний критик, культурно-громадський діяч, директор Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка.

Рід Барвінських віддавна служив українській культурі. Серед них - видатні історики, літератори, священники, медики. Батько композитора Олександр Барвінський – визначний культурний та суспільно-політичний діяч 19 ст., один із засновників Наукового товариства ім. Т. Шевченка, посол австрійського сейму, автор підручників з історії, української мови та літератури. Музичний талант Василь переймає від мами - Євгенії Любович – піаністки, диригентки, поетеси, художниці, яка і стала першою вчителькою музики свого сина. У виборі професії майбутнього музиканта відіграла думка Вілема Курца – чеського педагога, який працював у Львові, а також Миколи Лисенка, який бував у домі Барвінських. А далі - шлях Василя до Праги, де він студіює композицію у Вітезслава Новака, чеського композитора, та бере уроки у піаніста Леопольда Готфельда. Будучи студентом Карлового університету в Празі, пропагує українську музику та створює перші свої зрілі твори – фортепіанні прелюдії, цикли, сонату, “Українське весілля”, обробки українських народних пісень. Талант піаніста, композитора був високо оцінений чеськими музикантами.

У розквіті європейської слави Василь Барвінський разом з дружиною Наталею Пулюй повертається до Львова, де очолює Вищий музичний інститут ім.М.Лисенка та закладає основи галицького піанізму, виховавши цілу плеяду піаністів-виконавців. Разом з Станіславом Людкевичем заснував філії ВМІ ім.М.Лисенка в більших містах Галичини – в Стрию, Дрогобичі, Бережанах та ін.

Як голова Союзу українських професійних музик, організовує концерти, виступи, пише рецензії та статті про чеську музику, В.Косенка, Б.Барток, М.Лисенка та ін.

Плідними і щасливими були для митця 20-40 рр. Василь Барвінський створює вокальні, хорові твори на тексти Т.Шевченка, Л.Українки, Б.Лепкого, а також хорові обробки стрілецьких пісень для ”Великого співаника Червоної калини”. Інтенсивно працює композитор і в галузі фортепіанної і камерно-інструментальної музики (секстет пам’яті М.Лисенка, квартети, тріо, соната для віолончелі, фортепіанні цикли: “Мініатюри на українські народні теми”, “Колядки і щедрівки”, “Наше сонечко грає на фортеп’яні”). У 1938 р. до свого ювілею завершує фортепіанний концерт, який був виконаний Романом Савицьким під орудою Миколи Колеси.

Дуже важкими були для Василя Барвінського 40-і роки. Влада мінялася – перший совєтський режим, німецька окупація, і знову совєти прийшли зі своїми правилами. Василь Барвінський врятував консерваторію, музичні інструменти, переховував переслідуваних фашистами людей, допомагав доньці М.Лисенка – Мар’яні, яка переїхала з Києва до Львова. Особливих зусиль він доклав до святкування у Львові сторіччя від дня народження М.Лисенка.

Після завершення війни в умовах нового політичного режиму був депутатом, підтримував викладачів, студентів, виступав на захист репресованих. А в 1948 році, за доносом і звинуваченням у співпраці із німцями, було арештовано композитора з дружиною та засуджено на 10 років ув’язнення у мордовських таборах. Серед співв’язнів Барвінського були: митрополит Йосиф Сліпий, священник Степан Чернецький, композитор Борис Кудрик, який трагічно загинув у Мордовії, та багато інших.

В.Барвінський навіть в нелюдських умовах не втрачав оптимізму, залишався музикантом і вчителем.

До Львова повернулися композитор і його дружина, хворі і знеможені. І тут чекала обставина, нечувана в цивілізованому світі,– всі рукописи його творів були знищені.

Лише 5 років після заслання судилося прожити композиторові. Частину своїх творів В.Барвінський відновив з пам’яті, а інші вдалося розшукати у Львові та закордоном у колишніх учнів, які зберігали ноти і світлини як безцінну реліквію.

Понад 40 років неможливо було знайти слідів Фортепіанного концерту, і лише 1993 року рукопис віднайшов Роман Савицький (молодший) в Аргентині.

Відійшов у засвіти Василь Барвінський 9 червня 1963 року, а через рік стараннями А.Кос-Анатольського та С.Павлишин його було реабілітовано. Але й надалі твори композитора не часто звучали в концертному репертуарі, хоча були визнані світом і надруковані в багатьох виданнях Європи, США та Японії. Ім`я В.Барвінського увійшло у Європейські словники та енциклопедії, а музика і понині звучить на багатьох світових сценах (Відень, Ляйпциг, Берлін, Стокгольм, Турин, Прага, Варшава та ін.). І лише з 1990 року на сценах України звучить геніальна музика В.Барвінського у виконанні піаністів, скрипалів, співаків, хорів та юних музикантів. Проводяться конференції, конкурси, виставки, а ім`я композитора носять навчальні заклади.

Любов Щурик,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського