Віктор Матюк. Штрихи до творчого портрету.

(з нагоди 170 річчя від дня народження )

Творча постать Віктора Матюка є цікавою і важливою в музично-культурному житті Західної України другої половини XIX – початку XX ст.
Він був молодшим сучасником і послідовником М.Вербицького та І.Лаврівського, творчість яких мала великий вплив на формування його композиторського таланту.
Будучи священником, він яскраво проявив себе і як композитор, педагог, видавець та музично-громадський діяч.
Віктор Матюк, як і всі представники Перемиської композиторської школи, звертався до традиційних для Західної України жанрів. Це – а капельні хори, які називають «хорові пісні», релігійні твори, музика до театру. Віктор Матюк є автором низки ліричних романсів на вірші М. Шашкевича, У. Гушалевича, Г.Гейне та ін. Його солоспів «Цвіткадрібная» («Веснівка») увійшов до «золотого фонду» української вокальної музики. Цей твір започаткував становлення української професійної камерно-вокальної лірики в Галичині.
Віктор Матюк також компонував музику до театральних вистав, які називали «співогри». Лібретистом композитора був український письменник і театральний діяч Ісидор Мидловський. Жанрова палітра музично-театральних творів В.Матюка різноманітна: це історичні твори, мелодрами, побутові драми та ін. Окремі номери цих вистав – солоспіви, хори, часто виконуються як самостійні твори в концертах.
Народився Віктор Матюк 14 лютого 1852 року в селі Тудорковичі Сокальського повіту в родині сільського дяка. Навчався в початковій школі, потім в Сокалі, а згодом у Львівській гімназії, де засвоїв основи музичної освіти. В ці роки він вивчав теорію музики і гармонію у П.Бажанськогота польського музиканта М.Гунєвича, а також ознайомився з хоровими творами Д. Бортнянського, М.Вербицького, І.Лаврівського та ін.
Після закінчення гімназії, вступає до Львівської духовної семінарії, де одразу стає диригентом хору, працює над обробками народних пісень, а також пише кілька мелодрам.
У 1882 році В.Матюк висвячується на священника, тому часу для творчості залишається обмаль. Проте від збирає та опрацьовує для чотириголосного чоловічого складу «хорові квартети» (за тодішньою термінологією – Г.С) М.Вербицького, І.Лаврівського, І.Воробкевича, а також власні хорові композиції. Ці твори увійшли до збірника під назвою «Боян», який був виданий власним коштом у Ляйпцигу в 1884 року.
Віктор Матюк розумів велике значення освіти в житті молоді, тому багато уваги приділяв розвитку шкільництва. Він видав I ч. «Руського співаника», «Церковно-народний співаник» та «Короткий начерк науки гармонії і композиції».
Його публіцистична діяльність давала змогу висловлювати думки про долю і розвиток української музичної культури в складних умовах бездержавності.
В.Матюк мав багато творчих планів. В с. Карів, він засновує і стає першим головою «Просвіти», організовує першу читальню.
На жаль, не все митцеві судилося здійснити: раптова смерть 8 квітня 1912 року перервала невтомну діяльність священника, композитора, громадського діяча В.Матюка.
Станіслав Людкевич писав, що Віктор Матюк належить до тих діячів, що «…без них був би немислимий дальний наш поступ»…

Любов Щурик,

викладач ДМФК ім.В.Барвінського