Ярослав Бодак – музикознавець, етномузиколог, педагог. Вдячна пам’ять…
Є на світі люди, чия захопленість улюбленою справою викликає добру заздрість. Їхня енергія та ентузіазм передаються всім. Такі люди постійно у творчому пошуку, їм підпорядковане все: час, помисли, життя.
Таким був Ярослав Бодак – педагог, фольклорист, дослідник лемківської культури та історії, музикознавець, член Національної спілки композиторів України, магістр педагогічної освіти. А ще надзвичайно скромна, інтелігентна, доброзичлива і щира людина, яка здобула заслужену шану та авторитет серед студентів, колег, митців України.
Ярослав Антонович прожив тривале й нелегке життя, мужньо переносив усі труднощі, які випали на його долю.
Народився Я.Бодак 13 квітня 1934 року в лемківському селі Вапенне Горлицького повіту, Краківського воєводства (Польща) у багатодітній інтелігентній сім’ї. Любов до музики передалася Ярославові від батька, талановитого народного скрипаля, регента церковного хору. Саме завдячуючи батькові, Ярослав підбирає на слух мелодії, опановує техніку гри на скрипці.
У 1945 році родину Бодаків виселили із Лемківщини і депортували у Луганську область (село Біла Гора Лисичанського району). Певний час вони проживали на Тернопільщині, згодом перебираються у Борислав.
Навчається Я.Бодак у Дрогобицькому нафтовому технікумі, стає студентом-заочником Московського інституту нафти й газу. Працює у нафтовій промисловості міста Борислава.
У 1958 році Ярослав вступив на фортепіанний відділ вечірньої Бориславської музичної школи. Йому пощастило навчатися у прекрасного фахівця-педагога Ірини Яківни Маркевич (дівоче прізвище Миколаєвич) (1912-2003). Серед її вихованців є і викладачі нашого коледжу – Марія Бринич, Олександра Дмитрієва.
Любов до музики, вроджений музичний талант, підтримка викладача скерували його до здобуття професійної музичної освіти у Дрогобицькому музичному училищі (1962-1966). З відзнакою закінчує два відділи – диригентсько-хоровий та музично-теоретичний.
У 1967–1972 роках, за порадою композитора А.Кос-Анатольського, Ярослав Антонович навчається на композиторському відділі Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка, яку закінчує з відзнакою. Доля звела його з відомим фольклористом, етномузикологом Володимиром Гошовським, у класі якого навчався Ярослав. Дипломна робота Я.Бодака «Лемківське весілля на Горличчині» під керівництвом В.Гошовського, була удостоєна Першої премії і золотої медалі на Всесоюзному конкурсі студентських наукових робіт у Москві. Дослідження молодого науковця привернуло увагу відомого композитора Мирослава Скорика, який рекомендував видати її окремою науковою працею у галузі етномузикознавства.
Майже півстоліття (1967-2016) Я.Бодак незмінно працював викладачем музично-теоретичних предметів у Дрогобицькому музичному училищі (тепер – музичний коледж імені Василя Барвінського). Викладач-методист, завідувач відділу теорії музики.
Надзвичайно висока ерудиція, вроджена інтелігентність, навіть шляхетність, самовідданість справі, чудова природна і вихована музикальність, зацікавленість всім, що оточує людину, поважливе ставлення до своїх колег та учнів – це далеко не всі особистістні риси, якими природа щедро наділила цю розумну і добру людину.
Учні Ярослава Антоновича стали викладачами мистецьких закладів, відомими музикантами, музикознавцями, вченими, які працюють у різних престижних музичних закладах як в Україні та і за її межами. Серед його учнів: Ольга Бенч – кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, народна артистка України, ректор Київської дитячої академії мистецтв; Богдан Сюта – музикознавець, піаніст, педагог і композитор, член НСКУ, доктор мистецтвознавства, професор НМАУ, проректор Київської академії мистецтв, лауреат премії ім. М.В.Лисенка; Володимир Сивохіп – хоровий диригент, педагог, генеральний директор Львівської обласної філармонії, заслужений діяч мистецтв України; Роман Стельмащук – кандидат мистецтвознавства, композитор, викладач Львівської державної музичної академії; і майже всі викладачі музично-теоретичного відділу коледжу ім. В.Барвінського.
Я.Бодак – автор програм, підручників і посібників з музичної літератури та фольклору для викладачів початкових, середніх та вищих навчальних закладів культури і мистецтв України.
Як відомий етномузиколог, активно брав участь у міжнародних форумах, науково-практичних конференціях із проблем етномузикознавства, історії музики. Його доповіді викликали велике зацікавлення науковців, істориків, етнографів.
Учень видатного етномузиколога Володимира Гошовського, Бодак поставив перед собою складне завдання – зберегти бодай частку Лемківщини, субетнічної гілки українського народу. Все життя він збирав і досліджував традиційну музичну творчість лемків у контексті її місця в українському фольклорі крізь призму сучасної етномузикології. Він зібрав більше тисячі зразків, 660 пісень різних жанрів із території колишньої Лемківщини записано від лемківської співачки Анни Драган (1903-1986), яка після депортації проживала в Бориславі. Ці пісні стали основою його унікального дослідження «Лемківщина моя мила… Пісні Анни Драган з галицької Лемківщини». Ольга Бенч, рецензент цієї унікальної фундаментальної праці, визначає її високу наукову цінність, важливим «живим» документом культурної традиції лемків. Уперше в українській фольклористиці авторові вдалось здійснити повний запис лемківського народного весілля з описом весільних традицій, звичаїв, обрядів, що є вагомим внеском не тільки в дослідження лемківського, а й загальноукраїнського національного фольклору.
Музикознавчі праці, статті, розвідки Я.Бодака відзначаються високим науковим рівнем і є унікальними у своєму роді: «Весілля на Лемківщині», «Лемківські народні пісні», «70 лемківських весільних обрядових пісень», «Типи лемківських ладкань Горличчини», «Русини-лемки – нащадки білих хорватів (етномузикологічне підтвердження гіпотези)», «Авторські пісні Анни Драган» та інші.
Наприкінці свого життя Ярослав Бодак у біографічний повісті «За чужими кордонами» розповість про усі жахіття суспільно-політичних катаклізмів тоталітарного режиму, який випав на долю не тільки лемківського народу. Повість побудована на реальних фактах з елементами художнього допису.
Остання монументальна праця, «лебедина» його пісня – «Історія західноєвропейської музики від найдавніших часів до ХVII століття» стала першою спробою створення українськомовного навчального видання з історії зарубіжної музики. У цій праці автор розкриває питання становлення й розвитку духовної та світської професійної музики, знайомить з провідними напрямками та стилями, етапами розвитку, закономірностями музично-історичного процесу від найдавніших часів до ХVII століття.
Сьогодні, 13 квітня, Ярославу Бодаку виповнилось би 86 років. Не судилося. Усі, хто знав Ярослава Антоновича, запам’ятають його доброзичливим і неймовірно скромним, але дуже талановитим митцем, який присвятив своє життя служінню музиці, народу, Україні. Фестиваль «Лемківське музичне літо», започаткований в його рідному місті Вапенне, носить ім’я Ярослава Бодака.
Лариса Соловей,
викладач Дрогобицького музичного коледжу імені В.Барвінського
