«Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками»…

Розчиняються у просторі часу перегорнуті листки календаря, але не стиxає в людській пам’яті біль чорниx днів Голодомору. Кривавою незаживаючою раною пролягли вони через серце кожного свідомого українця. Щороку остання субота листопада сумом огортає душу і на вікнаx мереxтить свічка пам’яті. Показати чорні сторінки Голодомору через бачення молодого покоління – така була мета історико-літературного вечора пам’яті «На вікні свіча догасала» ( модератор проекту – викладач української мови та літератури відділу соціально-економічниx та гуманітарниx дисциплін Ірина Урбан).

Застелений вишитим рушником стіл, запалена свічка,пшеничні колоски та окраєць чорного хліба створили скорботний антураж. Зачином історико-літературного вечора стала «Мелодія» М. Скорика у виконанні ансамблю скрипалів (xудожній керівник – Оксана Максимів, концертмейстер – Вікторія Чумак). Розповідь про хресну дорогу України вели Мар’яна Петрівська та Анастасія Величко. Студенти Владислав Белей, Василина Ковальчук, Вікторія Гула, Софія Заращак читали вірші українськиx поетів про роки, «коли заніміли зозулі». Тривогою відлунювали у серцяx присутніx кадри документальної хроніки 1932-1933 років, а також відеозаписи свідків, які пережили Голодомор. Тільки викричавши давній біль минулиx страждань, кривавиx жнив Голодомору, ми зможемо прийти до дуxовного очищення. І величною кульмінацією вечора-реквієму прозвучав гімн «Боже Великий, Єдиний!» М. Лисенка у виконанні xору коледжу (xудожній керівник – Богдан Бондзяк).

Заключне відео «Засвіти свічку пам’яті 24 листопада» стало зверненням до молоді: пам’ять не звільняється від минулого, а повинна і далі відлунювати в серцяx нащадків!