Золотоголосий чарівник з Неаполя

(до 145 річниці від дня народження Е.Карузо)

Італійська школа співу наприкінці ХІХ століття вважалося чи не найдосконалішою у світі. Серед відомих тенорів того часу величезну світову славу здобув Енріко Карузо (25.02.1873 – 02.08.1921) з Неаполя, який являв собою феноменальне явище у вокальному мистецтві. Його голос обширного діапазону (дві з половиною октави) відзначався унікальною красою тембру звуку, з металевим відзвуком (відлунням), відмінною технікою та чудовою дикцією. Ніхто з його сучасників-тенорів не співав з такою великою пристрастю в драматичних епізодах і проникливою теплотою в ліричних моментах. За допомогою своєрідної гри тембрами він наділяв кожну роль характерними звуковими барвами.

В репертуарі Е. Карузо було понад 80 опер, серед яких улюбленими стали оперні шедеври Д. Верді («Аїда», «Ріголетто», «Трубадур»). Однак співак цілковито не зміг оволодіти оперним стилем Р.Вагнера. Виступаючи на сценах знаменних оперних театрів Мілану, Петербургу, Одеси, Нью-Йорку, Е. Карузо мав тріумфальний успіх.

Після блискучого виступу Карузо разом з С. Крушельницькою в опері «Аїда» на сцені петербурзької опери приголомшені слухачі прийшли віддати належне артистові, на що він відповів: «Подякуйте Верді, а не мені!». А успіх співака в «Любовному напитку» Г. Доніцетті був настільки шалений, що навіть А. Тосканіні, дуже скупий на похвали, не стримався і, обнявши Карузо, промовив своїм охриплим голосом: «Мій бог! Якщо цей неаполітанець буде далі так співати, то він змусить весь світ заговорити про себе!».

З 1903 року і до кінця життя Е. Карузо був солістом «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку, де проспівав 37 партій. А в літнє та осіннє міжсезоння він гастролював по країнах Європи та Південної Америки.

Прогресуюча хвороба легенів все більше підривала його здоров’я; лікування та операції не давали бажаних результатів. Навесні 1921 року співак разом з сім’єю повернувся на Батьківщину – в курортне місто Сорренто, поблизу Неаполя, де 2 серпня обірвалося життя славетного артиста.

Вокальне мистецтво Е. Карузо – це «золота» сторінка в історії світової музичної культури. І тепер, коли треба дати високу оцінку тенору, кажуть: «Він співає майже як Карузо» – і в цьому вічний пам’ятник великому артисту.

Олександра Криницька,

викладач ДМК ім. В.Барвінського