Між легендою і реальністю: сценічні перевтілення Соломії Крушельницької в операх Р.Вагнера і Дж.Пуччіні

23 вересня мистецька спільнота України святкувала 152-річчя від дня народження видатної української оперної співачки кінця ХІХ – середини ХХ ст., легендарної Соломії Крушельницької. З цієї нагоди 24 вересня 2024 р. в малому залі ДМФК ім. В. Барвінського відбувся захід, організований Юліаною Бурдою і Олександрою Криницькою, головна тематика якого була спрямована на розкриття багатогранної сценічної постаті С. Крушельницької крізь призму оперної творчості двох абсолютно полярних всесвітньовідомих композиторів: творця епічних музичних драм Ріхарда Вагнера і справжнього майстра напрямку «веризм» Джакомо Пуччіні.

Олександра Криницька розповіла слухачам про специфіку виконання опер Р. Вагнера, колосальну складність партій для виконавців, на яких соліст міг, за словами самої співачки, «скрутити карк». Захопившись тематикою цих опер, відчувши в собі силу співати надскладні партії та втілити на сцені легендарну принцесу Ельзу з «Лоенгріна», сміливу валькірію Брунгільду з циклу «Перстень Нібелунга», міфологічну і надзвичайно ліричну Ізольду з опери «Трістан та Ізольда» С. Крушельницька у віці 23 роки їде до Відня, де проходить тримісячний курс німецької вокальної школи у професора Й. Генсбахера. Результат цієї праці приголомшив критиків і публіку, яка буквально шаленіла від її неймовірного виконання на сценах кращих оперних театрів Європи і світу цих партій.

У свою чергу Юліана Бурда наголосила, що окрім партії Чіо-Чіо-Сан, яку С. Крушельницька прославила на весь світ, у її репертуарі були ще три героїні веристських опер Дж. Пуччіні. У віці 23 роки С. Крушельницька за кілька місяців після львівської прем’єри буквально стрибала у «пащу тигра» у зв’язку з першим власним виступом в Італії (а саме в м. Кремона) у ролі Манон Леско з однойменної опери, який пройшов дуже успішно і приніс їй перші паростки слави на батьківщині опери.

Героїнями опер Пуччіні в репертуарі С. Крушельницької були також хвороблива паризька квітникарка Мімі («Богема») та трагічна Флорія Тоска («Тоска»). В цих жінок вона перевтілювалася під час спектаклів в італійських містах, Варшаві, Буенос-Айресі.

Звичайно, неможливо було уявити Чіо-Чіо-Сан з опери «Мадам Баттерфляй» у виконанні іншої оперної діви, окрім С. Крушельницької. Ця опера після прем’єри у травні 1904 р. в італійському місті Брешія неподалік від Мілана оновленої редакції принесла колосальний успіх як нашій примадонні, так і її автору. Образ маленької японки буквально засяяв новими барвами.

Примітно, що і критики, і публіка однозначно захоплювалися вокальними даними С. Крушельницької, прекрасним смаком (вона була також свого роду дизайнером сценічних костюмів), акторською майстерністю, вмінням прикувати увагу глядачів завдяки різнорідним жестам, поглядам, штрихам, які відкривали той чи інший емоційний стан жінок, ролі яких вона виконувала.

З вітальним словом на заході виступила представниця славетного роду Крушельницьких, голова циклової комісії концертмейстерського класу та класу ансамблю ДМФК ім. В. Барвінського Дарія Павлик. Вона представила унікальну книгу про рід Крушельницьких та наголосила на важливості плекання пам’яті про найкращих вітчизняних митців, їх подальшої популяризації у творчих колах Європи та світу.

Було показано ряд фотографій С. Крушельницької в її сценічних амплуа опер Р. Вагнера і Дж. Пуччіні. Також прозвучали більш як столітні записи таких арій, як «Hojotoho» з опери «Валькірія» Р. Вагнера, «Vissi d’arte» з опери «Тоска» та «Un bel di vedremo» з опери «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні.

Юліана Бурда,

викладач ДМФК імені В.Барвінського