Повернені з небуття: втрачені записи, що стали книгою

Видатною подією в українській музичній фольклористиці стало видання збірника «Народні пісні села Ходовичі в записах Євстахія Дюдюка», упорядником якого стала наша колега Ірина Мартинів.
Євстахій Дюдюк (1938 - 1981) народився в передкарпатському селі Розгірче Стрийського району в багатодітній хліборобській сімʼї. Після восьми класів Семигинівської середньої школи, навчався в Дрогобицькому музичному училищі по класу скрипки (1953 - 1957), а згодом у Львівській державній консерваторії імені М.Лисенка.
Видання містить понад 140 народних пісень, зібраних львівським фольклористом Є. Дюдюком у селі Ходовичі Стрийського району Львівської області під час експедицій у 1972 - 1973 роках для дисертації, якій не судилося бути реалізованою через його передчасну смерть.
Принагідно треба зазначити, що пісенною культурою саме цієї місцевості ще у ХIХ ст. зацікавився етнограф Іван Колесса (1864-1898), старший брат фольклориста Філарети Колесси. Його збірка «Галицько-руські народні пісні з мелодіями» репрезентувала традиційний пісенний репертуар лише одного села Ходовичі і стала «видатною памʼяткою реального стану етномузичної культури на передкарпатськаму Підгірʼї кінця XІХ століття» ( К.Квітка).
Власне, в прямому звʼязку з цим майже через століття, у сімдесятих роках ХХ ст.., свої повторні експедиції до с. Ходовичі «слідами Івана Колесси» здійснив Євстахій Дюдюк, ставлячи перед собою поважне завдання «простежити музично-етнографічні трансформації, що мусили відбутися протягом настільки тривалої доби бурхливих суспільно-історичних перемін (Перша та Друга світові війни, польська та радянська окупації)».
Музично-словесні транскрипції фонозаписів збирача, їх систематизацію за жанрами і типами виконала І. Мартинів 2005 року як дипломну роботу під науковим керівництвом Б. Луканюка.
Богдан Луканюк – провідний етномузикознавець України, багаторічний завідувач ЛНМА ім Лисенка і теж випускник нашого навчального закладу (тепер Дрогобицький музичний фаховий коледж ім. Василя Барвінського). Укладачкою зазначено, що саме він спонукав та допомагав опрацьовувати аудіозаписи, тобто транскрибувати, описувати і класифікувати, науково систематизувати пісенні зразки.
Ця цінна колективна праця дозволяє пізнати не тільки сучасний стан фольклорної традиції підгірського села Ходовичі, але й еволюційні зміни, що зайшли за століття після аналогічних спостережень Івана Колесси у тому ж селі (до речі, І. Колесса також навчався у Дрогобичі).
Збираючи народні пісні, фольклорист якнайближче знайомився з людьми, пізнавав історію села, його етнографію, культуру, музичний побут, проводив соціологічні опитування селян та насамперед фіксував на магнітофон народні співи. Талановитими мешканцями села Ходовичі старанно наспівано понад 500 пісень. Проведена в одному населеному пункті за порівняно короткий час настільки масштабна експедиційно-польова робота фактично збирачем-початківцем не може не вражати.
Збирач старався записувати не тільки від старожилів, але й також від учнів, а навіть і від дошкільнят. Задля вдячної памʼяті громади в роботі наведено перелік усіх опитаних Є. Дюдюкам осіб (в алфавітному порядку).
Кажуть, що майже готову дисертаційну працю було представлено науковому керівнику для апробації, але відповіді вже не дочекався. Доля цього машинопису залишалася невідомою, збереглися тільки деякі його чернетки. Хоча дослідження було розроблене та почасти втілене, воно таки не стало надбанням науки.
Проте, завдяки щасливому збігові обставин, ці матеріали осіли в архіві Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка, очікуючи на своє відродження, шукаючи свого дослідника, як і свого часу рукописна спадщина І. Колесси.
Друкована збірка Ірини Мартинів, укладена з польових записів Євстахія Дюдюка, стане гідним памʼятником подвижницькому труду фольклориста та його інформантів села Ходовичі.

Лариса Соловей,

викладач ДМФК імені В.Барвінського