Життя як клавіші рояля

Коли звертаєшся до тих, хто особисто спілкувався із Євгенією Григорівною, всі свої почуття вкладаються у три лаконічні, але ємні слова: особистість, вчителька, людина.

Дитинство Євгенії Косинської проходило у складних життєвих умовах. Рятуючись від голоду, сім’я переїхала зі сходу України у місто Стрий. Євгенія Косинська навчалася у школі №8, яку закінчила із золотою медаллю, успішно засвоювала професійні навики гри на фортепіано в музичній школі у викладачки Каленюк. Жага до набуття знань, наполегливість у навчанні сформували її як різностороннього інтелектуала. Учні Євгенії Григорівни згадують свою наставницю як «невичерпне джерело знань, щедрості, любові та турботи». З нею було цікаво спілкуватися, адже у розмові відчувалася культура мовлення, багатство художніх висловів, яскрава образність.

Все своє життя Євгенія Косинська присвятила навчанню дітей – від учнів школи педагогічної практики до студентів музичного училища (сьогодні – музичний коледж). Її другою домівкою став клас 309, в якому оживала творча душа Викладачки і в якому вона провела п’ятдесят яскравих творчих років (1971 – 2021 рр.). Невтомність Євгенії Григорівни, її відданість роботі вражала всіх, хто був поруч. Вона вміла знайти в собі потрібні ресурси, мала якусь «надлюдську енергію». Це було для її учнів прикладом працелюбності, жертовності у своїй праці. Всі, хто навчався у Євгенії Григорівни, із світлим сумом згадують, що ніколи не бачили Вчительку у стані спокою: вона якщо не провадила уроки, то займалася редагуванням рукописних записів творів Миколи Ластовецького. І тільки в крайніх випадках можна було почути: «Все, я вже не можу».

На уроках фортепіано Євгенія Григорівна закладала високопрофесійний фундамент піаністичної майстерності, який добре відчували її учні, що продовжували навчання у музичних академіях. В своїй педагогічній діяльності Євгенія Григорівна керувалася девізом: «Не штука навчити талановиту дитину, а штука – навчити дитину середніх здібностей!». Весь робочий час викладачки вкладався у схему: фортепіано – книжка – учні – навчання – додаткові репетиції – слухання музики. Особливо цікавою була методика навчання маленьких учнів. Євгенія Григорівна застосовувала ігрові прийоми із залученням іграшок, завдяки чому пояснення ставало цікавим і доступним.

На уроках із старшими дітьми пояснення ніколи не обмежувалося суто піаністичними проблемами. Викладач давала ґрунтовні знання із теоретичних предметів, обов’язково розглядалася музична форма, гармонічний план твору.

Випускники класу Євгенії Косинської із щирою усмішкою згадують, як викладачка ретельно працювала над аплікатурою, застосовуючи у нотах позначки кольоровими олівцями і паралельно створюючи свою редакцію (досить часто більш логічну і практичну). І до кінця оволодіння твором нотний текст зацвітав свіжими кольорами позначок. Досить часто для більш ґрунтовного розуміння образного змісту музичного твору Євгенія Косинська приносила альбоми репродукцій шедеврів світового малярства. Це було проявом любові до живопису, яка жила в її серці ще віддавна. Адже Євгенія Григорівна під час навчання в школі прекрасно малювала.

Учні класу Євгенії Косинської пам’ятають її як тонкого психолога. Вона постійно читала та занотовувала літературу по психології, що сприяло її контактуванню із людьми. Косинська орієнтувалася у темпераментах своїх учнів і згідно цього підбирала репертуар, що давало вагомий результат.

У спілкуванні із людьми Євгенія Григорівна завжди мала свою виважену аргументовану думку, яку відстоювала толерантно, одночасно проявляючи повагу до співбесідника. Велику повагу викликав такий факт, що викладач завжди «стояла горою» за своїх учнів.

У своїх спогадах учні Євгенії Косинської згадують про те, що за зовнішньою строгістю викладача ховалася тонка чутлива душа. Вона могла милуватися буянням весняного квіту, який спостерігала із вікон свого класу, із захопленням звертати увагу учнів на спів птахів, який долинав із відчиненого вікна.

Хто спілкувався із Євгенією Косинською або навчався в неї, пам’ятають її як чуйну і добру людину. Не маючи власних дітей, Євгенія Григорівна всю свою нерозтрачену любов віддавала учням – від найменших і до тих, хто вже стояв на порозі дорослого життя. Вона вміла співпереживати, хвилюватися за їх публічні концертні виступи, слідкувала за подальшим творчим шляхом своїх випускників, раділа їх успіхам. І вони зверталися до своєї наставниці, знаючи, що завжди отримають професійну і виважену консультацію.

Не зважаючи на те, що життєвий і викладацький шлях Євгенії Косинської нагадував чорно-білі клавіші рояля, він завжди звучав на мажорній ноті…

Любов Дердзяк (випускниця класу Є. Косинської)

Ольга Сеник (викладачка ДМФК імені В. Барвінського)