НОТНІ ВИДАННЯ 2025 МИКОЛИ ЛАСТОВЕЦЬКОГО

Цьогоріч з дрогобицького видавництва "Посвіт" вийшли у світ два видання творів Миколи Ластовецького — композитора, заслуженого діяча мистецтв України, лавреата премій імені С.Гулака-Артемовського, Ю.Дрогобича, С.Людкевича, В.Косенка — “Лірична поема” та хоровий триптих-концерт №3 “Козак Мамай”. Яскраві обкладинки з історичними картинами одразу вказують на присвяти — відповідно Тарасу Шевченку та герою українського фольклору козаку-характернику Мамаю. Це не лише видання нот — це відродження тем, які промовляють до нас через століття і дозволяють заново перечитати й почути голос українського козацького духу в сучасному звучанні.

У симфонічному доробку композитора одночастинна «Лірична поема» для симфонічного оркестру, (1995) стоїть нарівні з симфонічною поемою «Галичина» (1976), увертюрою «Бойківська» (1994), симфонієтою «Пам’яті героїв Крут» (1996) та іншими його творами у цьому жанрі є внеском у розвиток української симфонічної музики другої половини ХХ століття. Символічне наповнення твору підсилює епіграф — давньолатинський вислів та поетичний вступ до «Гайдамаків» Т.Шевченка: “Все йде, все минає - і краю немає, Куди ж воно ділось? Відкіля взялось…” У центрі твору — ліричний герой в духовному пошуку, з ознаками внутрішнього драматизму, емоційних переживань. Композитор підкреслює саме особистий світ людини, її етичні орієнтири, віру в світлі життєві цінності. Музична мова твору вирізняється майстерним оркестровим письмом, чіткістю формотворення, виразністю фактури. «Лірична поема» є складним, але вдячним матеріалом, відкриває широкі виконавські можливості для оркестру та інтерпретації для диригента..

Музика, яка щиро промовляє до нас із глибин часу, яка роздумує про народ, пам’ять, душу і любов — це хоровий триптих-концерт «Козак Мамай» для мішаного хору без супроводу. Створений він М.Ластовецьким у 2019 році на поетичні тексти, вміщені, як мовиться в заголовку, в «Українському химерному романі з народних уст», а саме, в «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця» Олександра Ільченка, в якому «пісні та вірші, набрані курсивом, склав до цього роману (в роки 1944-1957) Максим Рильський» і який присвячений «живісінькій пам'яті Амвросія Бучми” — українського актора, режисера, театрального педагога першої половини минулого століття. Ця посвята є глибоким виявом поваги до видатного митця.

У романі Ільченка поєднуються історичні події кінця XVIII століття та авторська фантазія. Оповідь змінює тональність — від епічної до романтично - легендарної й бурлескної. Головний герой — козак Мамай — втілює національні риси: незламність, звитягу, талант, любов до пісні, творчу енергію. Це образ-мрія про добро і правду, символ патріотизму й боротьби за волю. За словами Ільченка це роман «про невмирайла Мамая, про силу й славу Козакову, про людську до цього запорожця любов, про потаємне характерництво, про всі його пророцтва й передбачення». Однією з чуттєвих сюжетних ліній є історія кохання Мамая і Лукії, принесеного в жертву боротьбі. Роман тісно перегукується з народною картиною «Козак Мамай», що була поширеною в оселях українців XVII–XIX століть. Такі лубкові зображення часто супроводжувались віршованими підписами з оптимістичним настроєм. Ім’я «Мамай» стало збірним образом козака, пізніше — гайдамаки.
Перша частина триптиху має назву «Я — запорожець, воїн справний». Вступ починається словами: «Гей-егей, добрі люди! Козацькая слава розпустилася всюди...», які в основній частині змінюються наступними: «Я — запорожець, воїн справний...», «О смерте, не лякай! Коса твоя тяжка...», а в репризі українськими народними піснями «Їхали козаки із Дону додому» і «Ой на горі та женці жнуть». Друга частина — «Їхав козак полем (Гей, бандуро моя)», що базується на одному вірші — «Їхав козак полем...». Назвою третьої частини — «Мій козаче, мій Мамаю» — став перший рядок строфи з вірша «Ой я зроду бурлакую...». У пізніших збірках він отримав назву «Пісня», яка відсутня в романі, але підкреслює ліричний жанр твору, близький до «діалогу-дуету».

Майстер поетичного звукопису — Максим Рильський — наповнював свої вірші мелодійністю, простотою і гармонією. Саме ці риси зумовили використання композитором інтонаційної лексики хорового мовлення з акцентом на тембр, колорит та емоційний вплив, що узгоджуються зі змістом кожної строфи та її семантичними нюансами. Цей твір поєднує в собі героїчний настрій, ліризм і глибоку душевність, яку композитор відчитує у прозі й поезії та передає у музиці, з тонким чуттям до слова й наспіву. Це глибоко національне висловлювання, що звертається до української історичної пам’яті, до живої традиції та до символу — образу козака Мамая.

Презентація цих та подібних нотних видань має на меті не лише познайомити з виданими новими або раніше написаними творами сучасних композиторів, зокрема Миколи Ластовецького, а й збагатити, урізноманітнити репертуар музичних колективів, додати свіжих актуальних тем, виховувати патріотизм та громадянську позицію молоді.

Ірина Мартинів

викладачка ДМФК ім. В.Барвінського