І буде подорож ця спогадом предивним!

Серед сакральних місць в історії України є село Млини, яке розташоване на теренах Польщі у так званому Закерзонні. У цьому селі жив, проводив богослужіння, писав духовну і світську музику Михайло Вербицький (1815 –1870) – один із перших українських професійних композиторів у Галичині та зачинатель національної композиторської школи. Але сьогодні кожен свідомий українець знає Михайла Вербицького як автора музики державного Гімну України «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля». Це – не просто пісня, а символ національної ідентичності, голос нації, який звучить у найвизначніші моменти історії. У державному Гімні України поєдналися історична пам’ять, національна єдність, патріотизм, віра в Перемогу. Двічі на рік в село Млини з’їжджаються українці з різних терен, щоб віддати шану творцю офіційному символу Української держави: в місяць народження (березень) і місяць упокоєння (грудень).

Завдяки ініціативі заступниці начальника Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради п. Юлії Курилишин, а також за сприянням адміністрації коледжу в особі директора Юрія Чумака та заступника з виховної роботи Андрія Боженського, дівочий студентський хор «Mirandus» Дрогобицького музичного фахового коледжу ім. В Барвінського (художній керівник – Оксана Хомик) був запрошений до участі в урочистостях на місці поховання М. Вербицького у селі Млини (Польща) з нагоди 155-ї річниці від дня смерті митця. У культурній акції так само брали участь представники Товариства зв’язків українців за межами України – «Україна – Світ» (стрийська і дрогобицька філії), жителі із тимчасово окупованих теренів України, які сьогодні знайшли другу домівку у Стрию.

Після довгого стояння на кордоні ми нарешті прибули у невеличке село Млини, яке затишно розкинулося на узліссі. В храмі Покрови Пресвятої Богородиці за спочилим о. Михайлом Вербицьким прозвучала панахида у виконанні хору «Мірандус», до якої долучилися всі присутні молитовники і яку очолив митрополит Перемишльсько-Варшавський Кир о. Євген (Попович) у співслужінні із настоятелем храму о. Іваном (Тарарацьким), канцлером о. Миколою (Костецьким). Молитовну присутність розділив місцевий парох ксьондз Мєчислав Кшиш. У подячному слові до всіх присутніх о. Іван розказав про роль Михайла Вербицького як священника і настоятеля парафії, яка була осередком українства на теренах Польщі і яка до сьогодні притягує до себе серця українців як і місцевих, так і подорожуючих. Невеликим музичним подарунком для присутніх стало виконання студентським хором «Щедрика» Миколи Леонтовича та декількох українських пісень.

А далі всі рушили до ошатного пантеону – місця вічного спочинку автора Гімну України. Тут у молитовній тиші були запалені лампадки, представники консульства України на чолі із Артуром Сеником поклали квіти. У небо злинули урочисті звуки Гімну «Ще не вмерла Україна» у виконанні хору «Мірандус», до якого приєдналися голоси всіх присутніх – українців з усіх частин України, українців, коріння яких тут, на благословенній землі.

Яскраву крапку в духовній програмі поставили відвідини стародавньої дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Хотинець. Церква була збудована 1607 року і, не зважаючи на деякі перебудови, зберегла свою автентичність, перегукуючись у красі та вишуканості із храмом Святого Юра у місті Дрогобичі. Обидві церкви-посестри внесені у Список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Наступним пунктом нашої культурно-мистецької місії був візит до українського Народного Дому в Перемишлі. Цікаву та емоційно забарвлену розповідь про «український Перемишль», про місце Михайла Вербицького в культурологічному просторі Перемишлянщини провадив директор Українського «Народного Дому» пан Ігор Горків – етнічний українець, коріння якого з дідів-прадідів знаходиться у польській землі. Сьогодні Український «Народний Дім» у Перемишлі є центром українства не тільки у прикордонні, але й для всієї Польщі. Будівля споруджена коштами української громади 1904 року. Тут ще й донині можна відчути духовну ауру Соломії Крушельницької, Модеста Менцінського, Івана Франка, які виступали на сцені «Народного Дому». Сьогодні в будівлі розміщено Почесне Консульство в Україні, розвиваються читальний зал з бібліотекою, архів, театр, студія звукозапису, виставкові зали, майстерні, простори-коворкінґи та простори для творчої діяльності. «Народний Дім» – це місце, яке охоче відвідують мешканці Перемишля, це місце, в якому знайшли моральний захисток громадяни України, які втікають від війни, це місце, в якому звучить жива українська мова. У слова подяки приймаючій стороні вплелися звуки українських колядок у виконанні хору «Мірандус», до яких залучився і пан Ігор.

Наповнені неймовірними емоціями, втомлені, але щасливі, ми поверталися у свій рідний Дрогобич, зберігаючи у серці яскраві враження про Михайла Вербицького. Українець і митець, могила якого є на теренах Польщі, який жив, творив і служив в умовах Австро-Угорщини, але зберіг свою українську ідентичність та національну свідомість, який і сьогодні символізує незламність українського духу!

Ольга Сеник
викладачка ДМФК ім. В.Барвінського