Litteris Et Artibus Тетяни Молчанової

«Litteris et Аrtibus» (латиною «науки та мистецтва») – цей напис на фронтоні головного корпусу університету «Львівська Політехніка» чомусь пригадався мені, коли я обдумувала формат написання статті про Тетяну Молчанову.

Є особистості, талановиті в усьому: і в науках, і в мистецтвах, чиє життя не вкладається у рамки уявлень про звичайну біографію людини. Саме такою постає вихованка Дрогобицького державного музичного училища (тепер – Дрогобицький музичний фаховий коледж імені В.Барвінського) Молчанова (з дому – Бондаренко) Тетяна Олегівна – українська піаністка, доктор мистецтвознавства, професор, завідувачка кафедри концертмейстерства Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка (ЛНМА), член Вченої ради по захисту дисертацій, запрошений професор (Польща), сталий член журі міжнародного конкурсу концертмейстерів «AMADEUS» (Харків), автор численних публікацій з питань концертмейстерства (монографій, навчальних посібників, наукових довідників, енциклопедії, статей і методичних розробок). Блискучий теоретик концертмейстерства, яка стала автором першого навчального посібника з питань цього фаху в Україні. Йдеться про «Мистецтво піаніста-концертмейстера» (2001, видання друге, доповнене, перероблене у 2007). Також у її доробку – перша монографія «З історії ансамблевого музикування» (2005), книга про видатного концертмейстера, заслужену артистку України Ярославу Матюху «Мистецтво бути “другою”» (2009), «Мала енциклопедія піаніста-концертмейстера, артиста камерного ансамблю» (2013), енциклопедичний довідник «Галицька концертмейстерська школа» (2014), всесвітня енциклопедія «Пианисты-концертмейстеры, артисты камерного и фортепианного ансамбля» (2015), друга монографія «Мистецтво піаніста-концертмейстера у культурно-історичному контексті: історія, теорія, практика» (2015), чотири випуски «Анотованого бібліографічного покажчика літератури з питань концертмейстерства» (1989, 1994, 1999, 2008), а також навчально-методичні праці й статті (понад 150). Всі вони є важливим внеском у набуття знань, умінь і навичок зростаючого покоління піаністів, які у майбутньому оберуть фах концертмейстера.

Народилась Тетяна Олегівна 3 квітня 1956 року в прекрасному місті Стрий, який має давні мистецькі традиції. Свого часу тут жили і працювали відомі галицькі митці Остап і Нестор Нижанківські. У Стрийській гімназії навчався композитор Філарет Колесса. У 30-50-і роки XX ст. тут існувала філія Львівського Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка. У Народному домі, який був осередком діяльності українських інституцій, чарували слухачів своїм співом провідні оперні співаки європейського класу – Модест Менцінський, Олександр Мишуга, Орест Руснак, Зіновій Дольницький. Тут функціонували українські товариства: «Просвіта», «Міщанська бесіда», хор «Стрийський Боян», «Союз українок». На сцені Народного дому виступала трупа українського актора і режисера Миколи Садовського (Тобілевича) з неперевершеною Марією Заньковецькою. Читав свої поезії Іван Франко, який неодноразово відвідував місто. А Лесь Курбас організовував 50-річний ювілей українського театру в Галичині. Виступав піаніст і композитор В.Барвінський. А обійстя О.Бобикевича свого часу було осередком культурного життя міста. У Стрию гостювали митрополит Андрій Шептицький, співачка Соломія Крушельницька та багато інших знаних особистостей.

Батьки Тетяни Олегівни були високоосвіченими, інтелігентними людьми, дуже любили музику. Хто, як не донька, скаже краще про своїх батьків: «Я зростала у прекрасній, дружній родині, безмежній любові та щирості, повазі та взаєморозумінні, де не існувало подвійних стандартів, де “бути найкращим” не означало “бути вищим за інших”, а “бути гідним у професії, житті”, де виховували власним прикладом, формували особистістю, стверджуючи, що нею не народжуються, а нею стають. А ще – дуже любили музику…» (зі сторінки Тетяни Молчанової на Фейсбук, 3.04.2020).

Стрийська музична школа (тепер – ім.О.Нижанківського) надала початок якісній ґрунтовній базовій музичній освіті Тетяни Олегівни у класах педагогів О.М.Новицької та Д.Р.Каленюк. У ювілейній статті про матір її донька так оповідала про цей період: «У музичній школі вона навчалась в класі фортепіано у поважної галичанки – Ольги Михайлівни Новицької, яка свого часу приятелювала із відомим композитором Анатолем Кос-Анатольським. Вчителька прищеплювала мамі інтерес до мистецтва, залучаючи до класних і шкільних концертів, і навіть підготувала до участі у конкурсі юних піаністів, який проходив у Львові. Мати і дотепер зберігає збірку нот з творів українських композиторів, якою нагородили тоді її» (Молчанова Олена. Секрет її успіху (слово про матір у день ювілею) //Дзвін. 2011. №3. С. 95–97).

Наступна сходинка на творчому шляху – Дрогобицьке державне музичне училище, яке закінчила з відзнакою по класу фортепіано у викладачки Є.Г.Косинської – «талановитого педагога, яка справляється з усіма поставленими завданнями і будь-якими труднощами у щоденній викладацькій роботі…. Поле діяльності викладача-методиста Євгенії Косинської є багатогранним і насиченим…. Високий професіоналізм випускників класу став надійним фундаментом для наступних звершень. Так, Т.Бондаренко-Молчанова зараз є доктором мистецтвознавства, професором та завідувачем кафедри концертмейстерства ЛНМА ім. М.Лисенка» (Олена Денис, голова циклової комісії “Спеціальне фортепіано” ДМК імені В.Барвінського).

Наполегливість у навчанні, бажання вдосконалити набутий фах спонукають молоду піаністку по закінченню училища вступити до Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка, де вона навчається у викладачів: Н.В.Грамотєєвої (фортепіано), М.О.Логойди (концертмейстерський клас), Л.Т.Онищенко (камерний ансамбль).

Навчання, а передусім, професійне спілкування з викладачем класу концертмейстерства Мирославою Олександрівною Логойдою, її безмежна любов до музики, до співу захопило студентку (як у свій час і авторку цієї статті). Тетяна Олегівна з вдячністю згадує: «Мирослава Олександрівна закохана у свій фах, любить своїх студентів як власних дітей, вміє в кожного виховати любов до музики, співу. Я щиро завдячую їй за свою неймовірну любов до музики. Та що найважливіше – вона зуміла прищепити мені любов до концертмейстерства – фаху, який я обрала у майбутньому (саме в її класі я навчалася азам цієї професії). Це був такий поштовх, що я і дотепер не можу зупинитися. Я не лише працювала концертмейстером, а й нині викладаю концертмейстерський клас, пишу монографії, навчальні посібники, енциклопедії, статті, і навіть захистила докторську дисертацію, обравши саме цю тему для захисту. Адже намагаюся привернути увагу до цього фаху – піднести на вищий щабель роль концертмейстера у спільному виконавському процесі, примусити виконавців гідно оцінити музиканта. Саме Мирослава Олександрівна виховала у мене цю любов, цей професійний патріотизм…». [ Про Вчителя моє найкраще слово… (з нагоди 80-ліття від дня народження професора ЛНМА ім. М.В.Лисенка Мирослави Олександрівни Логойди) – стаття на сайті ЛНМА ім. М.Лисенка, березень 2020 ].

Ще будучи студенткою, Тетяна Олегівна розпочинає свій шлях концертмейстера. З 1979 року працює концертмейстером кафедри сольного співу (класи народного артиста СРСР П.Кармалюка, В.Підоріної), також кафедри оперно-симфонічного та хорового диригування (клас хорового диригування народного артиста України Є.Вахняка) Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка (ЛДК). Водночас з метою вдосконалення своєї професії вона вступає до асистентури-стажування при кафедрі концертмейстерства Київської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського (тепер – Національна музична академія України), до класу заслуженої артистки України, професора Римми Тимофіївни Голубєвої, яка мала величезний досвід музиканта-виконавця, виступаючи з відомими виконавцями. Професор з глибокою ерудицією, високим інтелектом, виховувала у своїх студентів зацікавленість, допитливість розуму, ясність і чіткість в мисленні, сприяла гармонійному розвитку особистості й наполегливості в роботі, досконалості в пізнанні таємниць концертмейстерського фаху. У Р.Т.Голубєвої навчались й випускниці нашого музичного коледжу: О.Дмитрієва, Я.Гордельянова (вони також вихованки Є.Г.Косинської).

Тетяна Олегівна мала і величезний досвід концертно-виконавської діяльності. Виступала зі співаками: заслуженими артистами України Г.Кузовковим, Б.Хідченко; В.Цімурою, Б.Косопудом, М.Митник-Грабовою, К.Чернет, В.Пономаренком; інструменталістами: М.Крижанівським, О.Кириловим (скрипка). Плідна співпраця поєднала Тетяну Олегівну і заслужену артистку України, солістку Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С.Крушельницької Н.Романюк. На Львівському телебаченні вона має фондові записи з такими солістами як: заслужені артисти України Г.Кузовков, Б.Хідченко; М.Митник-Грабова.

Отримавши таку високопрофесійну освіту, Тетяна Олегівна стає викладачем ЛДК ім. М.Лисенка. Який вона педагог? Який вплив справляє на студентів, чому їх навчає? Я неодноразово запитувала себе, згодом студентів, які в неї обучалися. Вона навчає головному в професії музиканта – музиці. На її уроках фактично формується музичний світогляд кожного студента. Вона прищеплює любов до фаху піаніста-концертмейстера, навчає азам цієї професії, прагне якомога більше вкласти у майбутнього спеціаліста. У її уроках – її естетика, її «камертон вимог». Зрештою, у них міститься навіть більше – вона намагається допомогти кожному студенту осягнути феномен цієї професії у безперервному русі історії, довести унікальність мистецтва піаніста-концертмейстера, який є особливим різновидом спільної гри, що базується на двох детермінантах – самоцінність як складова фахової довіри до себе з вільним самовисловлюванням кожного з виконавців дуету, та єдність загального музичного простору для обох, яку вона визначає як «праця у взаємодії». Тетяна Олегівна вчить неодмінно «налаштовуватися» на паритетність піаніста-концертмейстера і соліста, не дозволяючи ставити його на другу сходинку у спільному виконавському процесі.

Нестримна жага до пропаганди мистецтва піаніста-концертмейстера спонукають Тетяну Олегівну до проведення зі студентами свого класу цікавих тематичних концертів, композиторська географія яких вражає: «Вокальна музика О.Гречанінова» (1990), «Концерт до 100-річчя С.Прокоф’єва» (1991), «Вокальні цикли Г.Свірідова» (1992), «Вокальна лірика Людвига ван Бетховена»(1993), літературно-музичний вечір пам’яті Лесі Українки (1994), «Чарівний світ музики Е.Гріга» (1995), «Вокальна та інструментальна музика композиторів США» (1996), «Вокальні твори композиторів Польщі» (1998), «У старовинному стилі» (2001), «Французька музика XIX ст.» (2001), «Музика вічності» (2002), «Вокальна лірика М.Римського-Корсакова» (2003), «Циклічна форма у вокальній та інструментальній музиці» (2003), музично-поетична композиція «Мій день і ніч, мій захід і мій схід…» (2003), «Світ дитини» (2004), «Музична шекспіріана» (2005), «Концерт в концерті» (2005), «Концерт італійської вокальної музики» (2006), «Концерт до 100-річчя Д.Шостаковича» (2006), «Музика Моріса Жозефа Равеля» (2007), «Вечір пам’яті Л.Ревуцького» (2007), «Вокальна лірика Вільгельма-Ріхарда Вагнера» (2008), «Невідомий… відомий Дж.Пуччіні: до 150-ліття з дня народження» (2008), «Італійська вокальна музика: від К.Монтеверді до Г.Доніцетті» (2009), «Мистецтво піаніста-концертмейстера» (2010), «Образи любові: Концерт до 200-річчя від дня народження Ф.Шопена» (2010), «Вокальна музика композиторів Німеччини і Франції» (2010), «Ноктюрн» (2011), «Мистецтво, до якого завжди звертаються…» (концерт з творів Ф. Крейслера) (2012).

А з 2011 року вона стала автором цікавого творчого проекту «Маловідомі жінки-композитори». Гортаючи сторінки програм цих концертів, усвідомлюєш, яка прекрасна музика створена талановитими, несправедливо забутими жінками-композиторками різних країн та епох. Знайомтесь – разом зі своїми студентами вона відкривала слухачам творчість німецьких композиторок – Фанні-Цецилії Мендельсон-Гансель, Клари-Жозефіни Вік-Шуман; француженок – Елізабет-Жаке де ля Герр, Жанни-Луїзи Фарранк, Лілі Буланже, Сесіль Шамінад, американки – Емі-Марсі Чейні-Біч, хорватки – Дори Пеячевіч. Не оминула своєю увагою й українських композиторок: Людмилу Левітову, Марію Завалішину, Юлію Рожавську, творчість яких також у забутті.

Тетяна Олегівна читає лекції та проводить вебінари для викладачів і концертмейстерів музичних закладів України. Є знаною не лише в Україні, а й за кордоном: читає курс «Warsztaty Artystycznе» на кафедрі музики Університету ім. Я.Длугоша (Ченстохова, Польша); регулярно проводить майстер-класи й читає лекції (Академія Музики у Лодзі, музичні школи I та II рівнів у Велюні, Ольштині, Дивітах, Поддембіце, Польша).

Як науковець, Тетяна Олегівна є опонентом багатьох дисертаційних досліджень – її радо запрошують до співпраці Вчені ради по захисту дисертацій Національної музичної академії ім. П.Чайковського (Київ), Харківського національного університету мистецтв ім. І.Котляревського. Також вона є членом Вченої ради по захисту дисертацій Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка.

Тетяна Олегівна – сталий член журі Міжнародного конкурсу піаністів ім. М.Тарнавецької (Поддембіце, Польща), а також міжнародного конкурсу концертмейстерів «AMADEUS» (Харків), про який говорить, що «це єдине музичне змагання у європейському просторі, де на першу сходинку виконавського тандему поставлено піаніста-концертмейстера».

Серед її студентів дипломати Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів у номінації «кращий концертмейстер», магістранти, асистенти-стажисти.

З 2017 року Тетяна Олегівна очолює кафедру концертмейстерства Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка. Активно і заповзято, що властиве натурі Тетяни Олегівни, вона береться за цю ділянку роботи. Розуміючи й усвідомлюючи значення та затребуваність піаніста-концертмейстера в сучасних умовах, підвищення його професійного рівня, разом з викладачами кафедри концертмейстерства і кафедрою сольного і камерного співу у 2017 році вона організовує конкурс на краще виконання оперних сцен. Конкурс (без перебільшення!) мав шалений успіх. Як відомо, успіх будь-якого спектаклю в театрі великою мірою залежить від оперного концертмейстера, який вивчає партії з кожним співаком, поєднує їх у загальний ансамбль, дует чи тріо, співпрацює з режисером і диригентом на загальних співанках. І лише потім відпускає до симфонічного оркестру, з яким відбувається, переважно, лише 1–2 репетиції (т.зв. генеральні). У студентів була унікальна можливість пізнати основи роботи концертмейстера цього напрямку.

Наступним кроком стало запровадження і щорічне проведення музичного фестивалю «Мистецтво піаніста-концертмейстера», в якому кожен викладач кафедри презентує концерт силами студентів свого класу та солістів-ілюстраторів. Як зазначала на відкритті фестивалю Тетяна Олегівна: «Фестиваль має мету привернути увагу й наголосити на важливості ролі піаніста-концертмейстера. Прагнемо змінити зневажливе ставлення до цього музиканта, якого деякі з солістів і надалі вважають другорядним, по відношенню до соліста – фоновим». У 2020 році фестиваль отримав статус міжнародного. Невтомна енергія, творчий запал Тетяни Олегівни й бажання розширити географію учасників фестивалю допомогли запросити на цей фестиваль гостей з Білоруської державної академії музики, які познайомили слухачів з вокальною та інструментальною творчістю композиторів Білорусі. Також виконавців з Вищої школи музичних мистецтв Братислави, Інституту музики та образотворчого мистецтва Пряшівського університету, які презентували вокальну музику композиторів Словаччини. На цей фестиваль завітали і переможці Дев’ятого Міжнародного конкурсу концертмейстерів «Amadeus» (Харків).

Тетяною Олегівною запроваджено і проведення колоквіуму з питань концертмейстерства для студентів всіх курсів. Дуже важливе починання. Як зазначено у методичній розробці питань колоквіуму під авторством Т.О.Молчанової : «Процес навчання студентів з фаху «концертмейстерський клас» повинен спрямовуватися не лише на розширення кордонів репертуарної орієнтації, розкриття творчого потенціалу музиканта цього профілю, а й на набуття відповідних теоретичних знань і навиків, та вміння застосовувати їх у роботі, розвитку здатності самостійно працювати, що у подальшому надасть йому можливості підійти до вирішення більш серйозних теоретичних питань». Без сумніву, такий колоквіум, який охоплює різноманітні питання роботи концертмейстера, сприятиме поповненню об’єму теоретичних знань та їх практичного застосування з метою формування загальної культури музиканта, підвищення його фахового рівня.

У цьому контексті цікавою подією для Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка стала студентська науково-практична конференція «Фах “піаніст-концертмейстер”: шлях до майстерності», яку було організовано у лютому 2020 року, а також творча олімпіада (як один з видів проведення колоквіуму) з питань концертмейстерства.

Одним із важливих моїх професійних досвідів (в контексті ознайомлення з рівнем підготовки студентів з концертмейстерського класу) стало відвідування конкурсу «Чи вмію я читати a prima vista?» (2018), який запропонувала проводити Т.О.Молчанова. Адже вона вважає, що цей «навик, надзвичайно важливий для піаніста-концертмейстера. Він є необхідним у повсякденній роботі концертмейстера, коли треба опанувати велику кількість нотного матеріалу та інколи (що казати?) за короткий термін часу. Чи володіють цим навиком студенти…?». Це спробували довести на цьому конкурсі. Конкурс став щорічним. У конкурсі беруть участь студенти I курсу академії, які мають продемонструвати свої вміння і навички у мистецтві a prima vista (читання з листа), здобуті у закладах передвищої музичної освіти (музичні училища, коледжі). Умови конкурсу: напередодні студенти отримують твір, з яким мають ознайомитись й вивчити, а безпосередньо перед виступом отримують ще один твір, який мають одразу виконувати (завдання не з легких). Підтримують студентів солісти кафедри.

Тетяна Олегівна цікавиться новітніми тенденціями в галузі навчання такої важливої професії, як піаніст-концертмейстер. Йдеться про такий інноваційний напрям як vocal coach – доволі популярний у країнах Європи та США, і відсутній в Україні. Вона пропонує впровадити цей курс до програм навчання магістрів на фортепіанному факультеті вищих навчальних музичних закладів, курсу, який матиме назву «vocal coach» («тренер вокалістів»), який охоплюватиме дворічний курс навчання (5-6 курси) у вищому навчальному музичному закладі та покликаний підготувати магістрів до роботи в якості висококваліфікованого оперного/вокального концертмейстера європейського рівня. Курс поєднуватиме теоретичний і практичний напрями та може бути визначений як спецкурс або навчальний курс. Головним важелем вступу на цей курс постає чітке усвідомлення магістром свого професійного майбутнього, особистісна мотивація з орієнтацією на вибір фаху «vocal coach».

Тетяна Олегівна є дописувачем літературно-мистецького та громадсько-політичного часопису «Дзвін» (рубрика «Мистецька палітра»), в якому шанувальники знайомляться з видатними постатями української музичної культури: О.Нижанківським («Трудом залізним торований шлях…»), Н.Нижанківським («Гідний спадкоємець батьківських традицій»), О.Мишугою («Так лише досвітній соловей сам себе виспівує без жалю!»), М.Крушельницькою («ЇЇ життя — музика»), Я.Матюхою («Vivat, Славо!»), В.Ігнатенком («Лицар співу»), Л.Божко («У кращих традиціях бельканто»), Л.Кияновською («Музичний мислитель»), І.Пилатюком («Династія», про династію родини Пилатюків) та іншими.

А ще Тетяна Олегівна захоплюється одним з різновидів декоративно-прикладної творчості – робить жіночі прикраси – намиста, вироби з бісеру, напівкоштовних камінців, які носить сама, дарує друзям. Це своєрідне хобі приносить їй відпочинок, моральне задоволення. Під час роботи над цим розмірковує про майбутні цікаві проекти та ідеї.

Талановита людина – талановита в усьому: Litteris et Аrtibus (і в науках, і в мистецтвах). Невтомна і наполеглива, заповзята і цікава своїми пошуками, Тетяна Олегівна йде далі. Кожен її день – це черговий крок до самовдосконалення, прагнення відкрити фах концертмейстера для майбутнього покоління музикантів цього профілю. Саме у цьому – секрет її досягнень. Побажаємо нашій вихованці подальших успіхів на стежині її відданої любові до професії піаніста-концертмейстера. Нехай її сьогодення буде сповнено натхненням і новими відкриттями, надає крил, знаходить гармонію у серці, а завтрашній день готує перспективи та успіх, надихає на нові справи і перемоги!

Марина Бучковська,

викладач–методист Дрогобицького музичного

фахового коледжу імені В.Барвінського